Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Вільні художники Бердичева влаштували святкову виставку, присвячену Жінці і Весні

Time Додано: середа, 09 бер. 2011, 06:00 ( більше 6 року назад )

Якщо вражати жіноцтво, то лише чимось по-справжньому красивим і вишуканим. А що може бути красивішим за твори мистецтва? Подарувати бердичівлянкам хвилини спілкування з прекрасним вирішили місцеві майстри пензля — члени Спілки вільних художників “Вернісаж”. Два рази на рік майстри народної творчості радують своїх шанувальників виставкою робіт, одна з презентацій традиційно проводиться у перші дні весни.

Вільні художники Бердичева влаштували святкову виставку, присвячену Жінці і Весні

Головує у спілці майстер народної творчості В’ячеслав Міщенко. Із мистецтвом малювання його ще у далекому дитинстві познайомив батько.

В’ячеслав Міщенко, голова Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Рисовать маслом начал очень давно. Любовь к прекрасному привил мне отец — учитель труда и рисования. С детства я любил наблюдать за ним, пробовал что-то рисовать карандашом. Когда закончил школу, была мысль поступать в “художку”, но решил в конце концов пойти другой дорогой — стал медиком. Художником в душе я был с детства, а реализовать себя смог только после армии.”

Чарівливі жіночі форми та квіти... Все це В’ячеслав Міщенко. Але, як стверджує сам майстер, спеціалізується він не лише на зображенні прекрасної половини людства і флори. Малює все: і людей, і природу, і морські пейзажі, і лісові.

В’ячеслав Міщенко, голова Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Очень люблю природу, часто на ней бываю. А к женскому дню хочется показать все самое прекрасное, женщины — это ведь наши “половинки”. Недаром великие говорили: “Женщин Бог создал для того, чтобы их любили, а не для того, чтобы понимали.”

Що надихає лікаря Міщенка на малювання? Приблизно те ж саме, що надихає вбирати у себе повітря. Забери у нього фарби і полотно — задихнеться. Увечері, розповідає, все відходить на задній план і відбувається поринання у мистецтво. Стимулом до творіння, без якого художнику ніяк не можна, слугує думка рідних, зокрема схвальні відгуки дружини. А ось донька може і “пропісочити”.

В’ячеслав Міщенко, голова Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Дочь, можно сказать, пошла по моим стопам. Кисть в руки, правда, она не брала, зато прекрасно разбирается в бисероплетении и квиллинге плюс хорошо развитое художественное мышление. Думаю, что всех людей творческих ... вдохновляют на творчество женщины. Прекрасная половина человечества, что тут скажешь... Для них мы это все и делаем.”

Перші весняні квіти, вечір над озером, краєвиди рідного Полісся — влітку та восени. Його завжди тягнуло до прекрасного, зізнається автор цих красот — майстер народної творчості Юрій Чебаненко. Сирітське дитинство та життєві трагедії добряче понівечили цього чоловіка, але він знайшов у собі сили піднятися і не лише взяти у руки пензля, а й обрести вірну супутницю і Музу Зінаїду.

Юрій Чебаненко, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “О-о-о! Це ще той у мене критик, кращого і не треба. Каже: “Дивись, що ти наробив... Тут щось не те”. Дивлюся, точно не те. “Свіже око”, розумієте? Спочатку вона не дуже розбиралася, але пройшло п’ять років, і вона тямить все більше. Я, начебто, і сам бачу, що щось не так, але її голос, її підказка дуже багато важать.”

Є у Юрія Чебаненка мрія. Він хоче попрацювати над портретами... Знаною портретисткою була його донька. Вона мешкала закордоном, оформлюючи тамтешні храми.

Юрій Чебаненко, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Вона оформляла ікони, мешкала в Іспанії. Єпископ дав благословення, і вона оформляла і православні храми, і католицькі. Я раніш теж працював у церквах, часто їздив по селах. Через смерть доньки не можу перейти до малювання облич, розумієте... Колись міг, зараз — ні. Але час іде, може я і вернусь до того, про що мрію.”

Два пейзажі представив до уваги відвідувачів виставки майстер народної творчості Павло Жигадло. Весняний — тому що весна на дворі, осінній — тому що, це одна з останніх робіт. Як і В’ячеслав Міщенко, Павло любить малювати все, що приверне його погляд.

Павло Жигадло, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “У мене немає улюбленої теми, усі теми мені однаково милі — пейзажі, натюрморти, портрети і жанрові композиції. Працюю я майже щодня, надихає на творчість усе: природа, кожен кущик, дерево, квітка. Все, на що дивиться художник, надихає його на творчість.”

Говорити, що він зобразив все, що хотів, ще зарано, каже Павло Жигадло. Свій нинішній стан художник оцінює як “творчий пошук”.

Павло Жигадло, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Кожна людина, яка не малює, бачить художника трохи по-іншому. Художник — то звичайна людина, яка виражає свої емоції фарбами на полотні.”

Дві доньки, троє онуків, зять... Це — супровід і група підтримки Миколи Романчука. Мало того, жартує художник, що їх багато, так вони ще усі, як один, люди творчі, картини — чудові квіткові композиції — оглядають зі знанням справи. Чим тобі не іспит?

Микола Романчук, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Одна онучка закінчила коледж, вона — дизайнер. Інша зараз вчиться. Теж на дизайнера. Обидві закінчили художню школу. Син також її випускник, нині працює програмістом. Обидві доньки працюють у ЦПО ім. О. Разумкова. Усі вони схвально відгукуються про мою творчість. Завжди підказують. Особливо дружина, яка у мене, як Муза. Не було такого разу, щоб вона не підказала мені чогось суттєвого. Вона і сама художником працювала. Вся родина така...”

Микола Романчук радий з того, що доля звела його із цими людьми та з “Вернісажем”. Кожен із колег має свій стиль, своє обличчя, свій почерк, говорить майстер народної творчості, до того ж і товариші вони непогані, що не так вже й часто зустрінеш у колах мистецьких.

Микола Романчук, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Мрію створити щось на кшталт візитівок Бердичева, але, щоб вони виглядали по-різному, у різних варіантах. А ще ось почав роботу у стилі імпресіонізму. Дуже вже мені подобається цей стиль, маю багато відповідної літератури, читаю потрохи і хочу відтворити усе це у своїх роботах.”

Виставка традиційно розташувалася у Музеї історії Бердичева. Той, хто хоче ознайомитися із творчістю членів “Вернісажу”, куди, окрім В’ячеслава Міщенка, Юрія Чебаненка, Павла Жигадла й Миколи Романчука, входять ще два Олександри — Войтко та Алимов, мають поспішати: картини прикрашатимуть стіни Музею близько двох тижнів. Ну а тим часом чоловіки, котрі не уявляють свого життя без пензля, вітають усіх бердичівлянок зі Святом Жінки, Ніжності й Весни.

Микола Романчук, член Спілки вільних художників “Вернісаж”: “Ми хотіли б усіх жінок привітати з цим святом і побажати їм гарного здоров’я, радості, благополуччя у сім’ях, щоб вони раділи і цвіли, мов ці квіти.”

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0