Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У затінок бердичівських каштанів запросила шанувальників свого таланту поетеса Тетяна Смичок

Time Додано: п'ятниця, 13 лют. 2009, 06:00 ( більше 8 року назад )

В актовій залі рідного для неї коледжу промисловості, економіки та права, у якому Тетяна Петрівна пропрацювала викладачем 25 років, відбулася презентація другої збірки її віршів.

У затінок бердичівських каштанів запросила шанувальників свого таланту поетеса Тетяна Смичок

«Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались»... Словами Олега Мітяєва привітала винуватиця заходу усіх, хто прийшов, щоб розділити з нею радісну подію. Здавалося, каже поетеса, що, «випустивши пару» у першій збірці «Рассвет», вона заспокоїться. Але ні... У Тетяни Смичок багато друзів. Саме їм та своєму рідному місту присвятила вона книгу «В тени бердичевских каштанов». Гортаючи сторінки збірки, можна побачити вірші, присвячені Світлані та Олені Валуєвим, Ірині Калинець, Ромуальді Михалевич, Олександру Алимову, Світлані Оденець, Наталії Сергієнко. Зустрічаються і прізвища Петра Шулякіна та Володимира Левандовського. Із першим Тетяну Смичок пов’язують роки бурхливого комсомольського минулого, за сприяння давнього друга поетеси Володимира Левандовського книга побачила світ. Обидва чоловіки впевнені, що дана збірка, як і решта творів нашої землячки, не могла пройти повз Бердичева.

Петро Шулякін: «Она, как человек наблюдательный, не проходила равнодушно мимо любых событий, происходящих в городе. И все эти события так или иначе ... находили отражение в её творчестве.»

Володимир Левандовський, депутат Бердичівської міської ради: «Вона створює на просто риму, а філософський твір. Твір про кожного бердичівлянина. Ще не про всіх Тетяна Петрівна написала, так що чекайте на наступні видання. Думаю, у кожному вірші ви впізнаєте себе чи своїх знайомих.»

Про що пише Тетяна Смичок?... Про своє покоління, про друзів, про красоти української природи, про молодих та не дуже, про поезію та, звичайно, про любов...

Наталія Костриця, шанувальниця таланту Т. Смичок: «В наши дни Татьяна Петровна — просто, как лучик солнца. Её поэзия настолько теплая, искренняя, настоящая! Сейчас, наверное, редко встретишь что-либо подобное. У Татьяны Петровны училась моя мама, и вот, спустя столько лет, она по-прежнему с любовью и уважением отзывается о своем учителе.»

Збірка «В тени бердичевских каштанов» здебільшого легка, повітряна і російськомовна. Та її неможливо звинуватити у нелюбові до літературної української, переконана поетеса. Просто, коли пише на рідній мові, вірш перетворюється на плач. Сльози в авторки викликають реалії сьогодення... Україна для Тетяни Смичок — це не тільки слова «червона калина», «рілля» та «рушник». Це — стомленість від важкої праці, натруджені руки, розлучення коханих, які через безвихідь шукають щастя за кордоном.

Особлива тема творчості Тетяни Смичок — любов до Бога, якого колись полум’яна комсомолка, а згодом комуністка, пізнала лише кілька років тому. В обійми, які Господь простягнув жінці, вона поринула усією душею.

Сьогодні наша землячка готує до виходу третю збірку своїх творів. На неї поетесу надихнуло життя її колишньої студентки, а нині вірної подруги, Олени Валуєвої. Над назвою Тетяна Смичок думала недовго. Безсмертні «Формула щастя» з’явилися самі по собі.

Олена Валуєва, заст. директора Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права: «Я думаю, что, если кто-то и не знает этого человека, то сможет это сделать, прочитав чудесные, красивые стихи... Они настолько богаты своим внутренним миром и переживаниями, что не могут не заставить людей волноваться, радоваться или улыбаться. День становится прекрасней, если прочитать хотя бы одно стихотворение!»

Коли досягаєш певного віку, говорить Тетяна Смичок, чіткіше починаєш розуміти, що для тебе є головним. Для неї — це сім’я, друзі, рідне місто, поезія.

Тетяна Смичок, поетеса: «Я собрала здесь стихи, которые полностью посвящены месту нашого пребывания — нашей родной бердичевской земле, нашим людям, поэтическому творчеству ... и, конечно же, моему новому состоянию — христианской веры и благополучия. Книга вышла вдохновенная, радостная, мне самой, ей-Богу, очень нравится. Я счастлива от того, что она получила дорогу в жизнь.»

Як будь-яка творча людина, Тетяна Смичок не може стояти осторонь життя та проблем своєї країни. Шлях до процвітання її громадян, переконана поетеса, дуже простий: усім людям щастя відкривається у вірі та любові. Головне у цьому житті, каже вона, не дзвін монет та шелестіння купюр, а душевне тепло.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0