Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
На завершення інженерного тижня у «гвардійській» школі запустили ракету
Chatbox М и х а и л К о в ...
Клево!!!
Time 15:18 - 16-02-2020
Фахівці управління Державної служби якості освіти зустрілись із представниками ДНЗ
Chatbox Ве Теор
Репортаж надзвичайно професійни ...
Time 19:16 - 25-01-2020
У Центрі Жінки народилась дівчинка-«богатирка», 5кг.400гр.
Chatbox Наталія Герасимчук
Дякую.
Time 13:41 - 25-01-2020
У Центрі Жінки народилась дівчинка-«богатирка», 5кг.400гр.
Chatbox Олена Лук'янюк
Вибачте за помилку! Все поправили.
Time 12:48 - 25-01-2020
У Центрі Жінки народилась дівчинка-«богатирка», 5кг.400гр.
Chatbox Наталія Герасимчук
Молодець. Мамі і дитинці здоров ...
Time 22:01 - 24-01-2020
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У театрі на Європейській пройшла прем’єра Дениса Гранчака «Треба дожити до завтра»

Time Додано: понеділок, 10 лют. 2020, 13:17 ( 12 дн. назад )

Прем’єра моновистави «Треба дожити до завтра» у місті дитинства, про яку так мріяв відомий актор театру і кіно Денис Гранчак, пройшла у п’ятницю. Це було, як мовиться, на одному диханні: за більш як півтори години своєрідного монологу-сповіді прожити із героєм його життя – здавалось і миттю, і вічністю водночас. А потім півгодини безперервних оплесків глядачів у театральній напівтемряві, обійми, квіти, незабутні враження. І актор зізнається: отримав очікуване.

У театрі на Європейській пройшла прем’єра Дениса Гранчака «Треба дожити до завтра»

У неділю він знову вийшов до глядача. І хоч присутніх у залі було значно менше, аніж першого дня, актор каже, грав би й для одного. Розповісти історію людини і торкнути так за живе багатьох – то справжнє мистецтво!

Його герой – Григорій Жигало – впевнений, самодостатній, здавалось би, бізнесмен, якому звично вийти із будь-якої халепи та у бідь-якій життєвій ситуації почуватись переможцем, якось у своїх сорок літ «на слизькій дорозі життя не розминувся із реальністю». Жорстокість, зрада, байдужість – усе, на що, зазвичай, закривав очі – згадалось умить і прийшло… каяття.

Найважче все змінити, коли вже немає часу, коли відчуваєш, що все, земля іде з-під ніг, а так ще хочеться жити. Тоді, як молитву, наче у дитинстві, коли хочеш перегорнути швидше день, повторюєш: «Треба дожити до завтра!..»

Прощаючись, бажаючи актору і земляку світлого творчого шляху, традиційно, запитуємо, чи захочеться повернутись у місто дитинства йому знову?

Репортаж Олени Лук’янюк і Дмитра Піньківського





Chatbubbles Коментарів: 0