Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
У суботу 8-го вересня у Бердичеві – Турнір Лонського!
Chatbox назар мазурець
:champion: :champion: :champion:
Time 19:07 - 07-09-2018
Вийшов із лазні – потрапив під машину
Chatbox Максим Семенюк
Это все тупое враньё ! Человек ...
Time 21:15 - 02-09-2018
Чи зникне 20 приміських маршрутів через складнощі у «Бердичівському АТП-11837»?..
Chatbox Василь Недзельськи...
ТИ ЧМО !!!
Time 00:23 - 23-08-2018
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У Половецькому запалили свічки пам’яті за померлими від голоду односельчанами

Time Додано: понеділок, 29 лист. 2010, 06:00 ( майже 8 років назад )

Селяни та члени Бердичівської районної організації Народного Руху України зібрались біля пам’ятного знаку на цвинтарі. Але для того, щоб громада могла запалити свічки за безвинно померлими, рухівці спочатку впорядкували місце.

У Половецькому запалили свічки пам’яті за померлими від голоду односельчанами

Тетяна Свірідова, голова Бердичівської районної організації НРУ: «Такі знаки є у кожному селі, у Половецькому він був у самому занедбаному стані. Тому ми вирішили прибрати територію”.

Іван Палій, член Бердичівської районної організації НРУ: «Я вирубував сухостій, корчував пеньки, виносив, чистив, фарбував — усе робив, щоб привести місце у належний вигляд. Прибрали для вшанування пам’яті загиблих. Вічна їм слава”.

Ще кілька років тому у скорботних мітингах брали участь одиниці, нині коло учасників шириться, каже Половецький сільський голова Василь Глищук. Серед присутніх чимало молоді, тож можна сподіватися, що історичну правду буде відновлено і збережено.

Василь Глищук, Половецький сільський голова: «Добре, що сьогодні прийшло більше людей, що вони знайшли вільну годину, аби схилити свої голови і вшанувати пам’ять тих, хто без війни та кулі гинув від голоду”.

Сьогодні нема сумнівів у тому, що голодна смерть мільйонів українців на родючих чорноземах, у країні, що вважалась житницею Радянського Союзу, була наслідком цілеспрямованої та свідомої політики, говорили на зібранні. Але точної кількості загиблих ще й досі не може назвати жоден фахівець.

Василь Шпичко, представник Центрального проводу НРУ: «Ніхто не виписував свідоцтва про смерть, а просто, як свідчить хроніка, людей збирали звідусіль, де їх застала нахабна смерть і вкидали у яму”.

За офіційними даними, Голодомор забрав життя 47 мешканців Половецького. Очевидців тих подій у селі не залишилося, а старше покоління знає про жахіття 33-го року з розповідей рідних.

Оксана Байдик, мешканка с. Половецького: «Я про Голодомор чула від мами і від бабці. Мерли люди, як мухи, дуже було складно і важко це згадувати. Не дай Боже, щоб таке повторилось”.

Людмила Баранівська, мешканка с. Половецького: «Збирали і варили гнилу картоплю, з її крохмалю пекли млинці. Я особисто пам’ятаю голод 46-47 року. Тоді мама варила цілий баняк борщу з кінського щавлю, без картоплі”.

Десятиліттями людська пам’ять перебувала під вартою і була змушена мовчати. Нині живі свідки трагедії можуть вільно говорити, а загиблі – бути згаданими.

Автор: Інна Покотилюк

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0