Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У Половецькому запалили свічки пам’яті за померлими від голоду односельчанами

Time Додано: понеділок, 29 лист. 2010, 06:00 ( майже 7 років назад )

Селяни та члени Бердичівської районної організації Народного Руху України зібрались біля пам’ятного знаку на цвинтарі. Але для того, щоб громада могла запалити свічки за безвинно померлими, рухівці спочатку впорядкували місце.

У Половецькому запалили свічки пам’яті за померлими від голоду односельчанами

Тетяна Свірідова, голова Бердичівської районної організації НРУ: «Такі знаки є у кожному селі, у Половецькому він був у самому занедбаному стані. Тому ми вирішили прибрати територію”.

Іван Палій, член Бердичівської районної організації НРУ: «Я вирубував сухостій, корчував пеньки, виносив, чистив, фарбував — усе робив, щоб привести місце у належний вигляд. Прибрали для вшанування пам’яті загиблих. Вічна їм слава”.

Ще кілька років тому у скорботних мітингах брали участь одиниці, нині коло учасників шириться, каже Половецький сільський голова Василь Глищук. Серед присутніх чимало молоді, тож можна сподіватися, що історичну правду буде відновлено і збережено.

Василь Глищук, Половецький сільський голова: «Добре, що сьогодні прийшло більше людей, що вони знайшли вільну годину, аби схилити свої голови і вшанувати пам’ять тих, хто без війни та кулі гинув від голоду”.

Сьогодні нема сумнівів у тому, що голодна смерть мільйонів українців на родючих чорноземах, у країні, що вважалась житницею Радянського Союзу, була наслідком цілеспрямованої та свідомої політики, говорили на зібранні. Але точної кількості загиблих ще й досі не може назвати жоден фахівець.

Василь Шпичко, представник Центрального проводу НРУ: «Ніхто не виписував свідоцтва про смерть, а просто, як свідчить хроніка, людей збирали звідусіль, де їх застала нахабна смерть і вкидали у яму”.

За офіційними даними, Голодомор забрав життя 47 мешканців Половецького. Очевидців тих подій у селі не залишилося, а старше покоління знає про жахіття 33-го року з розповідей рідних.

Оксана Байдик, мешканка с. Половецького: «Я про Голодомор чула від мами і від бабці. Мерли люди, як мухи, дуже було складно і важко це згадувати. Не дай Боже, щоб таке повторилось”.

Людмила Баранівська, мешканка с. Половецького: «Збирали і варили гнилу картоплю, з її крохмалю пекли млинці. Я особисто пам’ятаю голод 46-47 року. Тоді мама варила цілий баняк борщу з кінського щавлю, без картоплі”.

Десятиліттями людська пам’ять перебувала під вартою і була змушена мовчати. Нині живі свідки трагедії можуть вільно говорити, а загиблі – бути згаданими.

Автор: Інна Покотилюк

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0