Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У Бердичівському територіальному центрі обслуговування одиноких громадян святкують день працівника соціальної сфери

Time Додано: вівторок, 04 лист. 2008, 06:00 ( близько 9 року назад )

Щодня Вікторія Матвійчук находжує до 40 кілометрів. Її підопічні живуть у різних районах Бердичева і чекають на соціального працівника, як на рідного. Вона для пенсіонерів і помічниця, і порадниця, і подруга.

У Бердичівському територіальному центрі обслуговування одиноких громадян святкують день працівника соціальної сфери

У терцентрі соціального обслуговування одиноких громадян похилого віку Вікторія Петрівна працює майже 2 десятки років. Доводилося бачити і робити усяке. Але своєї роботи жінка не цурається. Отримує 600 гривень зарплатні.

Вікторія Матвійчук, соціальний працівник: “Вдень треба 6-7 чоловік обійти. Приділити слід по 1,5-2 години. Всяке буває: і купаємо, і гігієна, і нігті стрижемо. Буває, рукавиці вдягаємо, є, що і в хату зайти не можна”.

Підопічні впускають Вікторію Матвійчук не тільки в квартиру, а й до серця. Зої Михайлівні - 87 років, вона майже не ходить. Син і невістка теж пенсійного віку, приїздять часто, але від послуг соціального працівника старенька не відмовляється.

Зоя Хмельницька, пенсіонерка: “Вона мені золота людина, ціни їй нема”.

На старості років самотньою залишилася і Ольга Павлівна Арістова. Вона поховала обох синів, а внук із дружиною живуть на Донбасі. Щоденна втіха — книги, телевізор і кицька Соня. Але з ними вечорами не поговориш. Два місця Ольга Павлівна не виходить з дому — ушкодила хребет. На допомогу пенсіонерці приходить соціальний працівник Галина Козлюк.

Ольга Арістова, пенсіонерка: “Уборка, стирка, рынок на ней. Я мало что могу, а Галя у меня очень хорошая”.

Галина Козлюк переїхала у Бердичів із Народичів. На роботу у терцентрі не жаліється: колектив добрий і підопічні хороші. Їхні стосунки будуються на довірі. Повернувшись із базару, Галина записує у зошиті усі витрати, пенсіонери кожну копійку бережуть.

Галина Козлюк, соціальний працівник: “Прийдеш, починаєш з ними спілкуватися. Все цікаво, а особливо про ціни розпитують”.

Підопічних важко передавати колегам, зізнаються працівники терцентру. І у відпустці про них не забувають - намагаються зробити самотню старість щасливішою.

Автор Юлія Крук

Камера Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0