Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У Бердичеві ворожили на Андрія

Time Додано: вівторок, 15 груд. 2009, 06:00 ( майже 8 років назад )

Дай, Андрію, знати, яку долю ждати. В одному з розважальних закладів міста знову ворожили. Свято на честь апостола Андрія первозванного, якого Ісус Христос першим призвав до числа своїх учнів, мало велику популярність серед молоді. Дівчата нетерпляче готувалися до ворожіння, а хлопці — до бешкету. Адже будь-які витівки на андріївський день пробачалися. Ось і тепер юнаки просяться до дівчат у гості, а ті погрожують рогачем ребра порахувати.

У Бердичеві ворожили на Андрія

Ніч на Андрія видалась традиційно гамірною, повною розваг і звісно ж, ворожінь. Сучасні дівчата, виявилося, не менше за своїх попередниць прагнуть дізнатися про час весілля. А ось один із способів це зробити — покапати розтопленим воском у воду. Якщо краплі зберуться докупи, наступного року дівчина обов’язково має вийти заміж. Дізнатися, хто ж за професією буде суджений, допоможе інший метод. Незаміжні гості витягували з глечика предмет, по якому здогадувалися, що за чоловік у них буде. Розумний науковець чи схожий на тваринку.

Ольга Хорошун, гостя свята: “Сьогодні двічі брала участь у ворожінні. Зі свічкою — вийшло, що цього року обов’язково вийду заміж, і з глечиком — чоловік має бути чи то мисливцем, чи то ветеринаром. Приємні враження, мені дуже сподобалось. сподіваюся, що наступного року теж організують таке свято, я обов’язково сюди прийду. Сподіваюся, що вже з другою половинкою”.

Хто глечику та власним рукам не довірився, міг дізнатися про свою долю за допомогою півня. Тільки спочатку його треба було як слід приголубити, а вже потім запропонувати поглянути в люстерко, попити води чи поклювати зерно. Якщо півень обере дзеркало, майбутній чоловік буде лінивим, якщо воду — суджений заглядатиме до чарки, а от зерно — то знак гарного господаря.

Для гадання на балабушках — невеликі круглі тістечка з білого борошна — потрібно було дотриматися певного ритуалу. Кожна дівчина виготовляла свою балабушку та позначала її кольоровою ниткою. Насамперед слід було наносити води з криниці, та не відром, а ротом. Парубки, знаючи про такі дівочі дії, намагалися перестріти юнок на дорозі і розсмішити їх.

Спечені балабушки викладали на рушник, потім пускали до хати собаку, якого три дні перед вечорницями не годували. Дівоча когорта з нетерпінням та завмираючим серцем стежила за тим, чиє тістечко собака з’їсть першим. Адже та дівчина і вийде заміж раніше за подруг. Якщо пес узагалі не торкнувся балабушки — її господарка може не готувати цьогоріч рушники. А найгірше, коли собака надкусив і не з’їв печиво, бо тоді існує вірогідність розлучення. Проте чотириногий, певно, вирішив принести гарну долю усім дівчатам.

Андріївські розваги прийшлися до душі відвідувачам. Деякі ще з минулого року запам’ятали вечорниці і цього разу теж вирішили прийти. Справдиться ворожіння, чи ні, а час точно згаяним не буде.

Валентина Остапюк, гостя свята: “В минулому році мені наворожили. що суджений буде азартним, цього разу я гадала на воскові, вийшло, що наступного року вийду заміж. А собака відволік мою балабушку вбік. що означає. що чоловік буде немісцевий”.

Те, що гості радіють, веселяться і трішки вірять у ворожіння, як це колись робили наші пращури, у свою чергу, радує господарів закладу. Для започаткування вечорниць і відновлення у такий спосіб українських традицій є свої причини.

Ганна Мельник, господарка закладу: “Я народилась у селі в козятинському районі, там щороку проводили Андріївські вечорниці так, як ми зараз робимо: з гаданнями, співами, танцями. Я брала активну участь у вечорницях і все це мені надзвичайно рідне, нагадує про дитинство і юність. Хочу, що теперішній молоді теж було що згадати”.

Танцювальний майданчик сповнився людом — гості стали пригадувати основні рухи українських народних танків. Зазвичай в андріївську ніч відводилося мало часу для сну, і багато — для ворожінь. Навіть після танців молодь не перестала задаватися “весільним” питанням. Дівчата заходилися кидати через плече свої чобітки — в яку сторону носок показуватиме, звідти і нареченого чекати. Способи ворожіння і всю розважальну програму підготували досвідчені артисти. Це вимагало багато сил, але приносило задоволення.

Катерина Сальва, учасниця фольклорного народного театру “Слов’яни”: “Ми перечитали багато літератури, хотілося віднайти щось нове, цікаве. Колективу було радісно й весело працювати над Андріївськими вечорницями”.

Тетяна Мовчан, учасниця фольклорного народного театру “Слов’яни”: “Наші гості в захваті від дійства, вони активні і відгукливі, їм було цікаво, а це означає, що не все ще втрачено, що наші українські традиції відроджуються”.

Аж ось і завершальний акорд свята — обрядова гра “Калита”. У приготуванні великого круглого коржа із білого борошна брали участь всі дівчата. Солодке з медом тісто запікали так, щоб було важко вкусити. Для гри обирали пана Калитинського і пана Коцюбинського, вони вітали один одного, а останній попереджав: “Їду калету кусати!”, і чув у відповідь: “А я буду по зубах кресати!” - “А я вкушу!” - “А я вкрешу!”.

Кому не вдавалося вкусити калету, того, за звичаєм, мали мастили сажею, проте більшість відвідувачів намагалися уникнути такої розправи.

Ласими до калети були і представниці прекрасної статі. Їм, особливо, хто був у спідниці, дістатися до коржа було значно легше, аніж найзявзятішому чоловіку.

Автор: Інна Покотилюк

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0