Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Свято останнього дзвінка – хвилююче і радісне свято!
Chatbox Анжела Анатольевна...
:clapping: :dance:
Time 09:40 - 26-05-2018
Чи доступне місто людям з інвалідністю?
Chatbox Виктор Иванов
"У Бердичеві пройшло чергове ви ...
Time 14:55 - 25-05-2018
Персональною виставкою зустрів своє 70-річчя художник Микола Романчук. Зі світлою душею та прагненням вперто працювати.
Chatbox Анатолий Ходорковс...
Николай, Поздравляю с Юбилеем и ...
Time 21:09 - 19-05-2018
Пропозиція скасувати рішення виконкому про встановлення тарифу на очистку стічних вод не набрала потрібної кількості голосів на 35-й сесії Бердичівської міської ради
Chatbox Наташа Быкова
Всі мешканці міста бігають у по ...
Time 16:44 - 01-05-2018
Якість очищення стічних вод у Бердичеві та районі підвищуватимуть у два етапи
Chatbox Олег Козловський
Замовлений репортаж , за кошти ...
Time 16:16 - 23-04-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

У 17-й школі пролунав заключний акорд у святкуванні тижня української мови і літератури

Time Додано: середа, 23 лют. 2011, 06:00 ( більше 7 року назад )

У ній є все: воля наших пращурів-козарлюг і кріпацькі сльози, журба лісової Мавки і неповторна краса чорнобривців. Нею ведуть мудрі бесіди і лунає зізнання у першому коханні, нею запрошували у 17-й школі скуштувати хліб-сіль та поринути у святкове дійство, що стало заключним акордом у відзначенні тижня української мови й літератури. Немає гірше за зрадника, вважає сучасна молодь, зрада не має прощення.

У 17-й школі пролунав заключний акорд у святкуванні тижня української мови і літератури

Себе ти зрадиш, якщо забудеш рідну мову – вона вмиратиме у муках, а ти навік залишишся сиротою. Втративши зір, не втратиш здатності відчувати прекрасне навколо себе, стверджують юні українці, в уяві ти все одно бачитимеш своїх друзів і усі принади землі, на якій народився. А ось не чути мови – то справжня смерть.

Олена Мельник, заступник директора з НВР ЗОШ № 17: “У нас у народі є гарне прислів’я: «Хто не знає своєї мови, той не має майбутнього». Тому для нас, вчителів, дуже важливо, аби наші учні знали свою мову. Адже вона – то їхнє «завтра».”

Кожній нації, якщо це, звісно, повноцінна нація, ближче до серця своя, рідна мова, переконані у 17-й школі. Мова українська — особлива: у ній є мелодійність та пристрасність італійської, багатство російської, романтизм та співучість французької. Від нас самих, вважають учні, залежить, чи замулиться її джерело у людських душах, чи стелитиметься вона мелодійним дзвоном.

Віталій Савін, учень ЗОШ № 17: “Людині дуже важливо знати українську мову, аби спілкуватися, розмовляти. Вона є потрібною для кожного. Особисто я не міг би прожити без моєї мови. Їх є багато, але моя – найпрекрасніша.”

Катерина Машкара, учениця ЗОШ № 17: “Українська мова – то є скарб, що передається з покоління в покоління впродовж багатьох років. Ми повинні цінувати українську мову і розуміти, що не кожному дано нею оволодіти. Я дуже вдячна вчителям, які беруть на себе відповідальність навчити наше покоління цій нелегкій справі.”

Є ще серед нас люди, схожі ось на цю молоду “мамашу”: вона вбила собі у голову, що українська школа — це провінційно, неякісно і непотрібно. Усе високе начальство, бачите, надає перевагу російській, а дитину свою вона уявляє не інакше як босом і неважливо чого.

Вони сподіваються дожити до тих часів, коли усі ці “тащуся”, “приколююсь”, “бабки”, “обломи” та ще сотні слів люди сприйматимуть за первинними значеннями. Бо поки що, констатують учасники свята, деякі з українців — “як та корова: має язика, та не знає мови”.

Анна Яворська, учениця ЗОШ № 17: “Думаю, що для кожного українця знати рідну мову – то обов’язок, адже живемо ми на Україні. Це стосується усіх мешканців планети: якщо ти не знаєш рідної мови, – ти не людина.”

Автор: Олександр Єжель

Камера: Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0