Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
ДТП на пішохідному переході: не розминулись дві автівки
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Турнір «за власним бажанням» ініціювали у Бердичеві активісти організацій людей з інвалідністю
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Коли «дерево» дорівнює «чарівність»: у Бердичеві «виставилася» творча трійка Земнухов-Ковальчук-Вахніцький
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Бердичів провів XІ матчеву зустріч з боксу пам’яті М. Самойлова
Chatbox Стас Перковский
Наймолодший вихованець із Берди ...
Time 16:37 - 03-12-2018
Паління - попередня причина пожежі у будинку по вул. Шевченка
Chatbox Укроп Укропович
Коли мешканці будинків «б"ють в ...
Time 09:10 - 03-12-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Світлому Дневі Перемоги відсалютували у НВК № 10

Time Додано: неділя, 12 трав. 2013, 06:00 ( більше 5 року назад )

Масштабною експозицією зустрічали у 10-му навчально-виховному комплексі гостей, котрі прийшли до закладу, аби з усім колективом відзначити День Перемоги. На фото – люди, котрі подарували світові мир, знищивши у 45-му фашизм, біля стендів – їхні правнуки і ті, для кого подвиг героїв є не просто порожнім звуком.

Світлому Дневі Перемоги відсалютували у НВК № 10

Катерина Ніколаєва, учениця НВК № 10: «Моя прабабуся Катерина Рєзвєцова була героїчною жінкою, котрій вдалося залишити слід в історії нашого краю. ІІ Світова війна, наче смерч, увірвалася у життя мільйонів людей, зруйнувавши їхні плани, у тому числі моїх прабабусі і прадідуся. На той час вони були молодою сім’єю. Коли бабуся потрапила на Житомирщину, то стала зв’язківцем у партизанському загоні. За бойові заслуги вона отримала орден Великої Вітчизняної війни.»

Тогоріч не стало жінки, котру знав мало не весь Бердичів. Саме їй – Раїсі Россель – вирішили присвятити свою розповідь Інна Василевська та Марія Складанюк. Дівчата дослідили, що їхня землячка просилася на фронт із перших днів війни. Через юний вік їй відмовляли, мобілізувавши лише у 42-му. Так Раїса Россель потрапила до зенітно-ракетного дивізіону.

Інна Василевська, учениця НВК № 10: «Опинилася наша зенітниця на Таманському півострові. Тоді там йшли запеклі бої. Саме там батарея збила свій перший ворожий літак. Далі були важкі бої під Новоросійськом, Ростовом. У битві під Батайськом зенітниця отримала медаль «За відвагу»: батареї доручили охороняти переправу через Дон, ворожі літаки понівечили майже усі зенітки, багато дівчат загинуло. Але на їхнє місце ставали інші і продовжували стріляти.»

Марія Складанюк, учениця НВК № 10: «Демобілізувавшись, Раїса Юхимівна повернулася на Україну і почала розшукувати маму. Після того, як знайшла її і народила сина, повернулася до Бердичева. Пропрацювала 5 років вихователем у дитбудинку. Пізніше, закінчивши бібліотечне відділення культосвітнього технікуму, пішла на роботу до дитячої бібліотеки. Останні роки життя віддала бібліотеці ЦМЛ. У листопаді 2012 року серце Раїси Юхимівни перестало битися.»

Про те покоління кажуть: вони подорослішали вже у 17-ть, а посивіли – у 23… І у 17-ть і у 23 радянські юнаки та дівчата, не задумуючись, віддавали свої життя, аби зупинити німців, аби їхня Батьківщина не була завойована. Багато з них так і не встигли зустріти своє перше кохання, і всі свої найкращі нерозтрачені почуття вкладали у бажання перемогти ненависного ворога. Війна забрала у них юність, війна загартувала їхні душі, не змігши при цьому викоренити із сердець людяність, милосердя та здатність до самопожертви.

У своїх листах до рідних бійці запевняли, що б’ють ворожу нечисть і просили, аби не плакали за ними, коли доведеться загинути за Батьківщину. Просили пробачення за те, що недолюбили, не дотанцювали, не догуляли зеленими парками. Були серед цих бійців і обидва прадіди Віталія Постриганя.

Віталій Постригань, учень НВК № 10: «Я щасливий усвідомлювати, зо члени моєї сім’ї належали до воїнів-визволителів, котрі врятували наш світ від фашизму. Ми повинні не забувати про Велику Вітчизняну віну, аби не допустити іншої. Хочу звернутися до своїх однолітків: давайте згадувати про ветеранів не лише 9 Травня.»

Скільки матерів постаріло за ту війну… Про них написані пісні і створені фільми. Йшли десятиріччя, а вони віддано чекали на своїх синів, не вірячи похоронкам та звісткам про те, що найдорожча у світі людина пропала без вісті.

Ніхто і ніщо не забуте у 10-му НВК… Не забуті ти, хто подарував життя мільйонам ціною життя власного, не забуте горе і страждання, не забутий героїзм звичайних, на перший погляд, людей, не забуті живі нині свідки Великої Вітчизняної.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0