Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Почесному громадянину Бердичева Степану Лівінському - 85 років

Time Додано: п'ятниця, 11 квіт. 2008, 06:00 ( більше 9 року назад )

Почесному громадянину Бердичева, ветерану Великої Вітчизняної війни Степану Лівінському виповнилося 85 років. До нього із поздоровленнями завітали друзі-однополчани. Сяючі на сонці ордени та медалі, обличчя, які враз помолоділи, - так зустріло гостей подружжя Лівінських.

Почесному громадянину Бердичева  Степану Лівінському - 85 років

Сторінки славного життя Степана Йосиповича відзначені численними нагородами. Серед них - медалі "За бойові заслуги", "За відвагу" та ордени Червоної Зірки, "За мужність" і Великої Вітчизняної війни. У пам’яті ювіляра - події 41 року, коли він вчився у Таганрозі.

Степан Лівінський, ювіляр: "До нас прибули офіцери військкомату з питання набору комсомольців-добровольців до повітряно-десантних військ. Мені ще не було 18 років. Довелося вмовляти. І разом із іншими мене записали до парашутної десантної бригади. Вона була дислокована у м Грізному. А в 42 році її перекинули під Моздок".

Степан Лівінський брав участь у різних воєнних операціях на території колишнього Радянського Союзу. Ветеран Великої Вітчизняної згадував, якими важкими були бої за визволення нашого міста. Розповідав про те, як брали Берлін, як закінчив війну в Празі. В 45-му році у складі рідного полку 117 гвардійської мотострілкової дивізії Степан Йосипович повернувся до Бердичева. Тут він працював викладачем педінституту, потім 26 років - директором автошколи, згодом - у ветеранській організації. Одночасно Степан Лівінський вів велику громадську роботу. Особливо пенсіонер пишається своїми успіхами у хорі ветеранів. Свідоцтво його активної життєвої позиції - близько 100 різних подяк та грамот.

Володимир Борчан, заступник голови оргкомітету 320 гвардійського мотострілкового полку: "Степан Йосипович вже був на заслуженому відпочинку. Та весь час він працював разом із нами. Не було такої дати, щоб він не був у нашому гвардійському мотострілковому полку. Як Почесний громадянин Бердичева, як людина, що визволяла місто, він зустрічався із солдатами та офіцерами. Наше покоління багато чому навчається у нього".

Зараз Степан Лівінський - член Бердичівської міської організації інвалідів Збройних Сил України. Однополчани вдячні цій людині із великим серцем, яка ще й досі підтримує їх у різних справах. Багато хто називає Степана Йосиповича мудрим порадником.

Микола Вдовиченко, колишній заступник командира з виховної роботи 320 гвардійського мотострілкового полку : "Будучи ад’ютантом командира полку, прославленого 320-го, який має 2 ордени за роки Великої Вітчизняної війни, Степан Йосипович і після війни продовжував свою нелегку роботу. Він багато працював і завжди був кликаним та бажаним гостем у 320 полку. І, думаю, що багато-багато років він буде нас радувати, і ми будемо спілкуватися із ним. Бажаємо йому від усього серця, від усіх однополчан 320 полку міцного здоров’я та натхнення! І хай нас радує своєю працею. А він у нас - молодець!"

Понад 60 років пліч-о-пліч крокує по життю із Степаном Лівінським його дружина Неоніла Станіславівна. Жінка теж має бойове минуле: вона воювала на І Білоруському фронті. Як і чоловік, також дійшла до Берліна.

Неоніла Лівінська, дружина ювіляра: "Коли я демобілізувалася, то пішла працювати в 333 полк, потім він став 320-им. Я працювала там машиністкою. І там познайомилася із своїм чоловіком. Так все життя і прожили разом. Маємо сина, дочка померла. Є в нас двоє прекрасних онуків, які в Одесі закінчили академію, старший - аспірантуру. Діти в нас чудові!"

Степан Йосипович, говорить Неоніла Станіславівна, любить життя у всіх його проявах: свою сім’ю, рідну землю і людей.

Автор: Вікторія Кучерява

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0