Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

На І-му етапі Всеукраїнського конкурсу свої роботи захищали юні бердичівські науковці

Time Додано: п'ятниця, 30 січ. 2009, 06:00 ( майже 9 років назад )

Протягом кількох днів учні-члени 5-х відділень Бердичівського міського наукового товариства захищали науково-дослідницькі роботи по лінії Малої Академії наук. 17 робіт вихованців відділення філології та мистецтвознавства оцінювало журі, у складі представників управління освіти і науки та вчителів української та зарубіжної мови і літератури.

На І-му етапі Всеукраїнського конкурсу свої роботи захищали юні бердичівські науковці

Російський та польський вплив на мовне середовище Житомирщини та України загалом обрав темою своєї роботи Євген Баранов. У побудові суверенної держави, переконаний учень 2-ї гуманітарної гімназії, національній мові належить чільна роль. На думку Євгена, сучасна українська занадто перенасичена «росіянізмами» та «полонізмами».

Євген Баранов, учень гуманітарної гімназії № 2: «Ми прагнемо, з одного боку, дерусифікації української мови, з іншого — намагаємося вирішити це питання, насичуючи нашу мову «полонізмами». Звичайно, це не є вирішенням проблеми. Єдиний шлях — це відокремлення власної української культури. Інакше ми будемо вимушені стати перед проблемою знищення національної мови як такої. Вона перетвориться на такий собі російсько-польський діалект.»

Сьогодні в Україні існує чимало тих, хто, намагаючись не відставати від моди, хизується знанням літературної української, констатує Євген Баранов. Для цієї категорії людей він і термін спеціальний придумав – лінгвістичні «піжони».

Євген Баранов, учень гуманітарної гімназії № 2: «Особливо модним аксесуаром, який використовують мовні «піжони», є новотвори, що взяті з польської і які ніби-то вживаються для «найблагороднішої» мети справжніх «патріотів» - дерусифікації. Так, наприклад, виникла лексема «агенція», котра майже повністю витіснила слово «агенство». А чого вартий ряд іменників на кшталт «міліціянт», «коаліціянт», «соціяліст» і т.п. Та чи хочемо ми їх бачити — ось, що головне. На щастя, розмовна практика доводить, що «перли» такого гатунку нам не до смаку.»

Особливості української експресивної лексики стали темою роботи Юлії Стельмах. На відміну від звичайної – називної – така лексика не тільки дає назву об’єкту, а й оцінює його, висловлює ставлення людини до того чи іншого предмету. Саме застосування експресивної лексики, на думку Юлії, допоможе уникнути використання лексики ненормативної.

Юлія Стельмах, учениця гуманітарної гімназії № 2: «Експресивна лексика може висловлювати позитивне і негативне ставлення. Наприклад, «красень», «лялечка» або ж «мегера», «барахло», «осточортіло». Тобто, це не є нормативною лексикою, але, разом із цим, доступно висловлює відчуття та емоції. Вважаю, що експресивна лексика заслуговує на існування через те, що вона всюдипроникна — і в художньому жанрі, і в публіцистичному, і в епістолярному. Так само вона зустрічається і у розмовному стилі, і у діалектному. Тому тема є актуальною.»

«Історія прізвищ – історія Батьківщини». Цей зв’язок намагалася простежити учениця 3-ї школи Вероніка Закопайло. Багато людей не цікавляться цим питанням, а дарма, говорить вона. Прізвище, на думку дівчини, є не якимось «сухим» паспортним знаком, воно є живим словом. Ось хоча б, наприклад, власне прізвище Вероніки.

Вероніка Закопайло, учениця ЗОШ № 3: «Мені відомо, що колись мого прапрадіда називали Копайлом. Згодом, після оформлення документів, було допущено помилку і прізвище отримало назву Закопайло. Подібні помилки зустрічаються досить часто, тому що багато людей не знають, як правильно вимовляється і пишеться їхнє прізвище. Не дивно, що інші люди, які оформляють документи, припускаються помилок, які можуть дорого нам коштувати у тій чи іншій ситуації.»

Об’єктом наукового дослідження Катерини Савенко стала творча лабораторія сучасних прозаїків Житомирщини, яка, на думку дівчини, дала Україні чимало талановитих письменників. Сучасна українська література є, скоріш, масовою, констатує учениця НВК № 4, прочитав – і забув. Представники Житомирської школи створили і створюють твори, що житимуть сторіччя.

Катерина Савенко, учениця НВК № 4: «У своїй роботі я керувалася думкою відомого житомирського прозаїка В. Даниленка, який поділив українську прозу на «галицьку» і «житомирську». Представники першої — Іван Франко, Ольга Кобилянська. Ця проза, скоріш за все, направлена на розвагу читача та на створення «модної» літератури. Житомирська школа вертає людей до того, над чим боролися митці в усі епохи — до людського «Я» та конфлікту всередині людини між добром і злом.»

Як зізналися згодом члени журі, вони слухали учнівські доповіді і відчували, наскільки виріс рівень їхніх вихованців. Його сміливо можна назвати університетським, кажуть педагоги. Юні науковці не шукають простих шляхів, намагаючись дістатися до глибинних коренів проблеми.

Раїса Чорноплеча, заст. нач. міського управління освіти і науки, голова журі: «Ми відчуваємо, що робота вчителів ... не проходить даремно, тому що оте добре, світле, що його ми доносимо до дітей, залишається з ними. Приємно те, що учні не просто передають зміст чи здійснюють аналіз на примітивному рівні: вони науково підходять до вирішення тієї чи іншої проблеми. Піднімаючи масу літератури, учні дійсно вивчають питання глибоко. До того ж окремо взяту проблему вони намагаються поєднати із сучасністю, показуючи, наскільки ця проблема є актуальною сьогодні.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0