Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Мирославській ЗОШ виповнилося 125 років

Time Додано: п'ятниця, 14 трав. 2010, 06:00 ( більше 7 року назад )

У 1894-му році у селі Мирославка заснували школу. Із маленької чотирьохкласної церковно-парафіяльної вона 1951-го року перетворилася на середню. У 2009-му школа мала б відзначити свій 125-ти річний ювілей, розповідає її директор Галина Артемчук, але свято вирішили приурочити до дати, коли школі присвоять ім’я Олега Онишка — колишнього директора, людини, яка віддала 44 роки свого життя вчителюванню.

Мирославській ЗОШ виповнилося 125 років

Галина Артемчук, директор Мирославської ЗОШ: «2-го березня цього року нам було присвоєно звання Олега Онишка, тому ми святкуємо дві дати разом. До школи прийшли ті, хто багато років працював з Олегом Іоновичем, хто під його керівництвом виріс до директорів шкіл. Це вчителі-пенсіонери, з якими довгий час працював Олег Іонович, створював цю школу.»

На свято до Мирославки завітали не лише випускники та учні, а й представники влади. Вручили вчителям грамоти, а начальник обласного управління освіти подарував школі картину. Сьогодні у закладі працює 22 вчителі, 11 з яких мають вищу кваліфікаційну категорію, 7 — першу, 4 відмінники освіти, 5 вчителів-методистів та 1 старший вчитель. Учнівський колектив нараховує 158 учнів, усі разом вони дружня та гарна родина. Для заступника голови райдержадміністрації Валерія Бабійчука ця школа є особливою. Він працює там вчителем історії з 1983-го року і до сьогодні. Заклад славиться своїми здобутками не лише у районі та області, а й по всій Україні, говорить посадовець.

Валерій Бабійчук, заступник голови Бердичівської РДА: «Школа сильна творчим вчительським колективом, який вдалося створити Олегу Онишку. Певно, в жодній школі району немає стільки вчительських династій, як у нас. Також ця школа притягує своєю неповторною аурою.»

У день, коли мешканці села разом з гостями святкували ювілей, школа була наповнена Онишковою аурою. Присутні згадували, якою він був людиною, скільки зробив для закладу. Уся школа, розповідають колеги Олега Іоновича, від фундаменту і до даху — його рук справа. Комп’ютерний клас, що є зараз у школі, також заслуга Онишка. Колишнього директора згадували лише добрими та лагідними словами. Кожна людина приходить у світ з якоюсь місією, говорить вдова Олега Онишка. Свою місію, каже, її чоловік виконав якнайкраще.

Євгенія Онишко, дружина Олега Онишка: «Хочу на його долю випало дуже багато випробувань: поранення, що перекреслило багато мрій в юності; напівсирітство, коли не повернувся з фронту батько; важкі хвороби матері, страшна хвороба сестри і катастрофа, що забрала сина й онучку. Але були родина й школа, яким він віддавав усю свою силу і любов.»

Олег Онишко був людиною, яка навчала і навчалася сама, згадували гості свята. Він любив усе нове та нерозгадане, і цю любов прищеплював своїм учням. А ще він виховував любов до Батьківщини, малої та великої, повагу до оточуючих, людське ставлення до усього, що є на землі. Можливо, через це його випускники і досі згадують цікаві уроки, а його колеги і досі пам’ятають усі настанови досвідченого вчителя та друга. Не лише про Олега Іоновича говорили у цей день, а й про всіх вчителів, які працювали у школі.

Анатолій Кондратюк, випускник Мирославської ЗОШ: «Вчителів згадуєш із теплотою, з почуттям того, що ці люди тобі рідні. У серці завжди є куточок, де зберігається пам’ять про них.»

Деякі випускники шкіл після закінчення університетів та академій повертаються до рідних закладів вчителями. Як ось наприклад Оксана Кобзун. Вчитель іноземної мови й досі пам’ятає усі курйозні випадки, що сталися з нею та її однокласниками.

Оксана Кобзун, випускниця Мирославської ЗОШ: «У 1-му класі у нас була тиха година, і ми відпочивали. Коли прокинулися, то однокласник почав так швидко збиратися, що одягнув дівочу шкільну форму. А взагалі, багато веселих та не дуже історій.»

Для багатьох присутніх у залі школа ніколи не стане минулим, зазначали виступаючі, тут навчалися вони, навчаються їхні діти і, можливо, навчатимуться онуки. А рідне село назавжди залишиться у пам’яті тих, хто нині мешкає далеко за його межами.

Автор: Ніна Сільченко

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0