Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Larisa Gzhibovets...
а что вместо "спасибо" Василий ...
Time 17:47 - 03-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Виктория Кучерявая
Чудовий репортаж! Дякую!
Time 22:21 - 02-08-2018
Хто має і не має права на отримання субсидії?
Chatbox Yadviga Melnik
Відносно осіб що знаходяться за ...
Time 21:56 - 27-07-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Мирославській ЗОШ виповнилося 125 років

Time Додано: п'ятниця, 14 трав. 2010, 06:00 ( більше 8 року назад )

У 1894-му році у селі Мирославка заснували школу. Із маленької чотирьохкласної церковно-парафіяльної вона 1951-го року перетворилася на середню. У 2009-му школа мала б відзначити свій 125-ти річний ювілей, розповідає її директор Галина Артемчук, але свято вирішили приурочити до дати, коли школі присвоять ім’я Олега Онишка — колишнього директора, людини, яка віддала 44 роки свого життя вчителюванню.

Мирославській ЗОШ виповнилося 125 років

Галина Артемчук, директор Мирославської ЗОШ: «2-го березня цього року нам було присвоєно звання Олега Онишка, тому ми святкуємо дві дати разом. До школи прийшли ті, хто багато років працював з Олегом Іоновичем, хто під його керівництвом виріс до директорів шкіл. Це вчителі-пенсіонери, з якими довгий час працював Олег Іонович, створював цю школу.»

На свято до Мирославки завітали не лише випускники та учні, а й представники влади. Вручили вчителям грамоти, а начальник обласного управління освіти подарував школі картину. Сьогодні у закладі працює 22 вчителі, 11 з яких мають вищу кваліфікаційну категорію, 7 — першу, 4 відмінники освіти, 5 вчителів-методистів та 1 старший вчитель. Учнівський колектив нараховує 158 учнів, усі разом вони дружня та гарна родина. Для заступника голови райдержадміністрації Валерія Бабійчука ця школа є особливою. Він працює там вчителем історії з 1983-го року і до сьогодні. Заклад славиться своїми здобутками не лише у районі та області, а й по всій Україні, говорить посадовець.

Валерій Бабійчук, заступник голови Бердичівської РДА: «Школа сильна творчим вчительським колективом, який вдалося створити Олегу Онишку. Певно, в жодній школі району немає стільки вчительських династій, як у нас. Також ця школа притягує своєю неповторною аурою.»

У день, коли мешканці села разом з гостями святкували ювілей, школа була наповнена Онишковою аурою. Присутні згадували, якою він був людиною, скільки зробив для закладу. Уся школа, розповідають колеги Олега Іоновича, від фундаменту і до даху — його рук справа. Комп’ютерний клас, що є зараз у школі, також заслуга Онишка. Колишнього директора згадували лише добрими та лагідними словами. Кожна людина приходить у світ з якоюсь місією, говорить вдова Олега Онишка. Свою місію, каже, її чоловік виконав якнайкраще.

Євгенія Онишко, дружина Олега Онишка: «Хочу на його долю випало дуже багато випробувань: поранення, що перекреслило багато мрій в юності; напівсирітство, коли не повернувся з фронту батько; важкі хвороби матері, страшна хвороба сестри і катастрофа, що забрала сина й онучку. Але були родина й школа, яким він віддавав усю свою силу і любов.»

Олег Онишко був людиною, яка навчала і навчалася сама, згадували гості свята. Він любив усе нове та нерозгадане, і цю любов прищеплював своїм учням. А ще він виховував любов до Батьківщини, малої та великої, повагу до оточуючих, людське ставлення до усього, що є на землі. Можливо, через це його випускники і досі згадують цікаві уроки, а його колеги і досі пам’ятають усі настанови досвідченого вчителя та друга. Не лише про Олега Іоновича говорили у цей день, а й про всіх вчителів, які працювали у школі.

Анатолій Кондратюк, випускник Мирославської ЗОШ: «Вчителів згадуєш із теплотою, з почуттям того, що ці люди тобі рідні. У серці завжди є куточок, де зберігається пам’ять про них.»

Деякі випускники шкіл після закінчення університетів та академій повертаються до рідних закладів вчителями. Як ось наприклад Оксана Кобзун. Вчитель іноземної мови й досі пам’ятає усі курйозні випадки, що сталися з нею та її однокласниками.

Оксана Кобзун, випускниця Мирославської ЗОШ: «У 1-му класі у нас була тиха година, і ми відпочивали. Коли прокинулися, то однокласник почав так швидко збиратися, що одягнув дівочу шкільну форму. А взагалі, багато веселих та не дуже історій.»

Для багатьох присутніх у залі школа ніколи не стане минулим, зазначали виступаючі, тут навчалися вони, навчаються їхні діти і, можливо, навчатимуться онуки. А рідне село назавжди залишиться у пам’яті тих, хто нині мешкає далеко за його межами.

Автор: Ніна Сільченко

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0