Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
У суботу 8-го вересня у Бердичеві – Турнір Лонського!
Chatbox назар мазурець
:champion: :champion: :champion:
Time 19:07 - 07-09-2018
Вийшов із лазні – потрапив під машину
Chatbox Максим Семенюк
Это все тупое враньё ! Человек ...
Time 21:15 - 02-09-2018
Чи зникне 20 приміських маршрутів через складнощі у «Бердичівському АТП-11837»?..
Chatbox Василь Недзельськи...
ТИ ЧМО !!!
Time 00:23 - 23-08-2018
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Книгу про українську національну революцію 1917-22 рр. презентував у Бердичеві історик та краєзнавець Геннадій Махорін

Time Додано: субота, 24 лют. 2018, 16:10 ( 7 міс. назад )

Темі української національної революції 1917-22 рр. та, зокрема, перебігу її на Житомирщині присвятив свою нову книгу Геннадій Махорін – кандидат історичних наук, краєзнавець, член правління обласної «Просвіти» та обласного осередку ОУН, голова Асоціації інтелігенції Житомирщини. Днями її презентація відбулася у Музеї історії м. Бердичева.

Книгу про українську національну революцію 1917-22 рр. презентував у Бердичеві історик та краєзнавець Геннадій Махорін Книгу про українську національну революцію 1917-22 рр. презентував у Бердичеві історик та краєзнавець Геннадій Махорін Книгу про українську національну революцію 1917-22 рр. презентував у Бердичеві історик та краєзнавець Геннадій Махорін Книгу про українську національну революцію 1917-22 рр. презентував у Бердичеві історик та краєзнавець Геннадій Махорін Книгу про українську національну революцію 1917-22 рр. презентував у Бердичеві історик та краєзнавець Геннадій Махорін

Про що розповідає у своїй книзі Махорін, на що звертає увагу читача? Ну, хоча б на те, що у ті часи лише незначна частина українського суспільства допускала можливість незалежності України, більшість бачила ту у складі автономії Росії, і бажання відвойовувати самостійність у неї не спостерігалося. Автор констатує: негативних настроїв до північного сусіда не мав Грушевський, Винниченко – той взагалі, певною мірою, симпатизував більшовикам, нерідко заграючи з тими та використовуючи червоні гасла. Та й Симон Петлюра, був час, закликав воювати за Російську імперію. Непохитна думка, що Україна є лише знаряддям у грі великих держав, визріла у горнилі воєнних дій: саме військові чи не першими дозріли до ідеї незалежності, пише Геннадій Махорін.

Тодішня українська влада у листах до очільників Росії, принижуючись та терплячи зневагу, просила розглянути можливість автономії, військові прагнули утворити власну армію, Центральна ж Рада відмахувалась від пропозицій, мовляв, не треба нас захищати… Вояки, було, зазбиралися на Київ, та Москва вирішила влаштувати перемовини, на яких, зрештою, погодилася на те, що Україна у праві прагнути автономії… Настав час, коли вітчизняні можновладці остаточно відштовхнули від себе військових.

Трагедія української національної революції полягала і у тому, вважає Геннадій Махорін, що тодішня влада мусила вдатися до допомоги зовні. Брестський мир, і при цьому знову інертність мислення політиків України...

22-го січня 1918-го проголосили IV Універсал та українську незалежність, але більшовики на той час були вже недалеко від Києва, продовжує автор. Воювати за Україну виявилося нікому. І тоді влада звернулася до молоді.

Новизна його літературного дітища у тому, інформує пан Геннадій, що він, вивчивши архівні документи, подовжив хронологічні рамки української національної революції. Раніше, у класичному варіанті, розповідає, її початок датувався 17-м роком, а фінал – листопадом 21-го, коли під містечком Базар червоні розстріляли оточених вояків Волинської групи. За Махоріним, революція закінчилася у 1922 році.

Повстанці планували вдарити по ворогові у вересні-жовтні 22-го, каже автор, але на той час в їхніх лавах вже було повно більшовицьких сексотів. У результаті за два дні заарештували мало не усіх українських командирів. Водночас, 277 загонів продовжили боротьбу за незалежність. Далі – Голодомор 21-22 рр., потім НЕП. До всього цього додалася моральна втома, а тут – ще й червона амністія воякам-самостійникам. Повстання не відбулося.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0