Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
У суботу 8-го вересня у Бердичеві – Турнір Лонського!
Chatbox назар мазурець
:champion: :champion: :champion:
Time 19:07 - 07-09-2018
Вийшов із лазні – потрапив під машину
Chatbox Максим Семенюк
Это все тупое враньё ! Человек ...
Time 21:15 - 02-09-2018
Чи зникне 20 приміських маршрутів через складнощі у «Бердичівському АТП-11837»?..
Chatbox Василь Недзельськи...
ТИ ЧМО !!!
Time 00:23 - 23-08-2018
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

До 307-го батальйону завітали підшефні зі школи-інтернату

Time Додано: четвер, 10 груд. 2009, 06:00 ( майже 9 років назад )

Вони дружать між собою вже не перший рік — військові 307-го батальйону радіоелектронної боротьби і вихованці спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт. Зазвичай офіцери й солдати приїжджають до Гришковець на свята: привозять із собою подарунки і на годину-дві стають глядачами на концертах, що їх влаштовує колектив навчального закладу. Та ось настав час для візиту-відповіді.

До 307-го батальйону завітали підшефні зі школи-інтернату

Ігор Миронов, командир військової частини А-0804: “Раньше ведь как было написано? «Защита Отечества — священный долг каждого». Сегодня Конституция гласит «Захист Вітчизни, її незалежності й територіальної цілісності є обов’язком громадянина України». Поэтому с целью военно-патриотического воспитания мы их и приглашаем. Один раз детишки к нам приедут, второй... И, глядишь, в будущем станут надежными защитниками Отечества.”

Офіцери не приховують: до приїзду підшефних готувалися не менш серйозно, аніж до планової перевірки з Житомира. Підготували цілу програму перебування — дуже вже хотілося вразити уяву дітей. Те, що задумане вдалося, було видно вже на самому початку зустрічі. Побачивши стіл із купою навчальних гранат та усілякої всячини, що вибухає й димить, хлопці і дівчатка аж підстрибнули, один поперед одного запитуючи, чи можна хоча б доторкнутися до заманливих предметів. Виявилося, можна... І не лише доторкнутися, а й особисто метнути гранату, знешкодивши умовного ворога.

Анітрохи не менше сподобалися дітям гранати димові. Використовуються вони для задимлення своєї позиції — аби ворог не побачив. Поки одні цікавилися, як у такій маленькій гранаті вміщується стільки диму, інші припускали, що непогано було б запустити таке саме у себе у шкільному коридорі, а краще у спальні. А ще було щось зовсім маленьке, схоже на звичайну петарду. Але бахкало, будь-здоров.

Тут і дорослому розгубитися не важко, не те, що дитині, жартували викладачі. Якщо на одній навчальній точці на гостей чекали гранати, то на іншій — автомат, ручний кулемет та цікаві розповіді про те, з чого це усе складається та як функціонує. Аби добре вправлятися з такою зброєю, кажуть військові, потрібно мати неабияке здоров’я, а для цього, звісно, треба добре харчуватися і вчитися на “відмінно”.

У сучасних бойовиках частенько можна побачити, як бандити, натискаючи на кнопку, приводять у дію вибухові пристрої. Так ось... Терористам би це не вдалося, будь неподалік бердичівські військові: вони озброєні таким комплектом, що “глушить” радіочастоти. У дієздатності техніки гості переконалися, подивившись на свої мобільні: усі телефони знаходилися “поза зоною досяжності”.

На цьому програма перебування не завершилась: на дітей ще чекали демонстрація особовим складом батальйону військової виправки та ознайомлення із технікою, що знаходиться на озброєнні частини. За 2 з лишнім години гості встигли оглянути чимало. Готові були продовжувати й далі, але офіцери нагадали: справжнім солдатом може вважатися лише той, хто скуштував справжньої солдатської каші. Діти сперечатися не стали і з задоволенням почали знешкоджувати і кашу, і суп, і компот.

Оксана Орєхова, вчителька історії спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт: “Ми раді, що завітали сюди, до частини. Ми плідно співпрацюємо з військовими, вони нам в усьому допомагають. Одна річ бачити солдат, так би мовити, зі сторони, а інша — побувати безпосередньо в частині і побачити, як живуть солдати й офіцери. Це дійсно справляє враження — і на дітей, і на нас, дорослих.”

Олег Баліцький, учень спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт: “Дуже дякую, що нас сюди запросили. Сподобалося кидати гранати, стріляти з автоматів. Нам показали, де знаходяться танки, як живуть солдати. Хотілося б іще не раз тут побувати.”

Зовсім скоро вони знову побачаться: цього разу День відкритих дверей влаштують у школі. І обов’язково запросять до себе своїх військових друзів.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0