Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Найвищий дар людини – рідна мова!
Chatbox Михайло Пасічник
Ось яка національно свідома мол ...
Time 07:27 - 22-02-2018
Лікарі «Швидкої» просять підтримати петицію
Chatbox Viktor Bessalitsk...
Посилання:
Time 19:37 - 21-02-2018
Лікарі «Швидкої» просять підтримати петицію
Chatbox Ирина Марковская
Скиньте посилання будь ласка.
Time 20:01 - 19-02-2018
ДТП на Європейській: 20-літній кермувальник ВМW із розгону «влетів» в Арку
Chatbox Світлана Матковськ...
Діма ти вопше гоніш що ти робиш дурачок
Time 21:26 - 07-02-2018
Вбивство у Бердичеві: у загибелі жінки підозрюють її чоловіка
Chatbox Али Каддафи
:shame: Смертной кары не будет, ...
Time 12:03 - 23-01-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

До 307-го батальйону завітали підшефні зі школи-інтернату

Time Додано: четвер, 10 груд. 2009, 06:00 ( близько 8 року назад )

Вони дружать між собою вже не перший рік — військові 307-го батальйону радіоелектронної боротьби і вихованці спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт. Зазвичай офіцери й солдати приїжджають до Гришковець на свята: привозять із собою подарунки і на годину-дві стають глядачами на концертах, що їх влаштовує колектив навчального закладу. Та ось настав час для візиту-відповіді.

До 307-го батальйону завітали підшефні зі школи-інтернату

Ігор Миронов, командир військової частини А-0804: “Раньше ведь как было написано? «Защита Отечества — священный долг каждого». Сегодня Конституция гласит «Захист Вітчизни, її незалежності й територіальної цілісності є обов’язком громадянина України». Поэтому с целью военно-патриотического воспитания мы их и приглашаем. Один раз детишки к нам приедут, второй... И, глядишь, в будущем станут надежными защитниками Отечества.”

Офіцери не приховують: до приїзду підшефних готувалися не менш серйозно, аніж до планової перевірки з Житомира. Підготували цілу програму перебування — дуже вже хотілося вразити уяву дітей. Те, що задумане вдалося, було видно вже на самому початку зустрічі. Побачивши стіл із купою навчальних гранат та усілякої всячини, що вибухає й димить, хлопці і дівчатка аж підстрибнули, один поперед одного запитуючи, чи можна хоча б доторкнутися до заманливих предметів. Виявилося, можна... І не лише доторкнутися, а й особисто метнути гранату, знешкодивши умовного ворога.

Анітрохи не менше сподобалися дітям гранати димові. Використовуються вони для задимлення своєї позиції — аби ворог не побачив. Поки одні цікавилися, як у такій маленькій гранаті вміщується стільки диму, інші припускали, що непогано було б запустити таке саме у себе у шкільному коридорі, а краще у спальні. А ще було щось зовсім маленьке, схоже на звичайну петарду. Але бахкало, будь-здоров.

Тут і дорослому розгубитися не важко, не те, що дитині, жартували викладачі. Якщо на одній навчальній точці на гостей чекали гранати, то на іншій — автомат, ручний кулемет та цікаві розповіді про те, з чого це усе складається та як функціонує. Аби добре вправлятися з такою зброєю, кажуть військові, потрібно мати неабияке здоров’я, а для цього, звісно, треба добре харчуватися і вчитися на “відмінно”.

У сучасних бойовиках частенько можна побачити, як бандити, натискаючи на кнопку, приводять у дію вибухові пристрої. Так ось... Терористам би це не вдалося, будь неподалік бердичівські військові: вони озброєні таким комплектом, що “глушить” радіочастоти. У дієздатності техніки гості переконалися, подивившись на свої мобільні: усі телефони знаходилися “поза зоною досяжності”.

На цьому програма перебування не завершилась: на дітей ще чекали демонстрація особовим складом батальйону військової виправки та ознайомлення із технікою, що знаходиться на озброєнні частини. За 2 з лишнім години гості встигли оглянути чимало. Готові були продовжувати й далі, але офіцери нагадали: справжнім солдатом може вважатися лише той, хто скуштував справжньої солдатської каші. Діти сперечатися не стали і з задоволенням почали знешкоджувати і кашу, і суп, і компот.

Оксана Орєхова, вчителька історії спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт: “Ми раді, що завітали сюди, до частини. Ми плідно співпрацюємо з військовими, вони нам в усьому допомагають. Одна річ бачити солдат, так би мовити, зі сторони, а інша — побувати безпосередньо в частині і побачити, як живуть солдати й офіцери. Це дійсно справляє враження — і на дітей, і на нас, дорослих.”

Олег Баліцький, учень спеціалізованої школи-інтернату для дітей-сиріт: “Дуже дякую, що нас сюди запросили. Сподобалося кидати гранати, стріляти з автоматів. Нам показали, де знаходяться танки, як живуть солдати. Хотілося б іще не раз тут побувати.”

Зовсім скоро вони знову побачаться: цього разу День відкритих дверей влаштують у школі. І обов’язково запросять до себе своїх військових друзів.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0