Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

День Соборності України: історію не потрібно виправляти, потрібно виправляти фальш

Time Додано: субота, 23 січ. 2010, 06:00 ( більше 7 року назад )

У Бердичеві говорили про Україну: про її історію та, зокрема, про те, як ті, хто вважав себе справжніми синами та доньками своєї країни, робили все можливе, аби вона стала самостійною й соборною. 91 рік потому, як на Софіївському майдані відбувся урочистий Акт Злуки Української Народної та Західно-Української Народної республік, у бердичівській центральній бібліотеці відзначили День Соборності. 22 січня 19-го року нагоду стати назавжди єдиним й незалежним отримав український народ. Різні оцінки даються нині тій події, говорить Іван Демусь, та неможливо переоцінити її значення. У тому, що реалізувати задумане вдалося далеко неповністю, заступник Бердичівського міського голови вбачає причини як зовнішні, так й внутрішні.

День Соборності України: історію не потрібно виправляти, потрібно виправляти фальш

Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: «Так склалося , що певний час ми вважали, що існувало лише 2 сили — прогресивна і реакційна. Якщо навіть просто механічно подивитися на події, які відбувалися на Україні, можна побачити, скільки армій побувало на території України. Це, якраз, і є частиною тих зовнішніх чинників, які не дали матеріалізувати задумане. Були, звісно, й інші причини: ми мусимо визнати існування деяких непевностей у відносинах між диктатом Петрушевича і директорією Петлюри.»

Поняття «соборності» у національно-патріотичному розумінні було задеклароване ще у 1848 році, розповідає історик Оксана Матвіюк. Вперше теоретичне обґрунтування боротьба за соборну Україну отримала у 1895-му році, а у 1914-му у Галичині організували Головну Українську Раду, яка у своєму заклику проголосила утворення самостійної й соборної української держави. Через 4 роки між УНР та ЗУНР було укладено Передвступний договір, а на початку 19-го — Ухвала про злуку двох республік.

Оксана Матвіюк, вчителька історії БМГГ № 2: «У Передвступному договорі, підписаному представниками обох Українських республік, заявлялось про їхній непохитний намір у найкоротший термін злитися в одну непохитну єдину державну одиницю. Передбачалося, що ЗУНР має увійти зі всією своєю територією та населенням як складова частина в УНР із правом територіальної автономії. Незабаром уповноважена комісія прибула до Києва.»

Урочистий Акт Злуки розпочався 22 січня 1919-го року. Тисячі киян, військові та представники духовенства зібралися на Софіївському майдані.

Оксана Матвіюк, вчителька історії БМГГ № 2: «У присутності іноземних дипломатів держсекретар Льонгін Цегельський передав голові Директорії Винниченку Грамоту-Ухвалу УНР. Було зачитано Універсал, в кому проголошено про з’єднання ЗУНР з Українською (Придніпрянською) Народною Республікою в одну суверенну Народну Республіку. Так злилися Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна...»

Як відомо, подальший процес об’єднання України був призупинений під впливом різних чинників. Але об’єднавча сила, що утворилася у 19-му, не могла не закарбуватися в історичній пам’яті українців. Через 70 з лишнім років дух свободи, що заполонив розум і душі тисяч людей, призвів до утворення «живого ланцюгу», який з’єднав Київ зі Львовом.

Наталія Домбровська, учениця ЗОШ № 5: «За висловом Вольтера, Україна завжди прагнула волі. Смолоскип української соборної волі, що запалився у 1919-му році на згас. Ще більше він загорівся у 1990 році, коли НРУ вивів від Львову до Києву тисячі поборників незалежності. Від цього дня стало зрозуміло усім — Україна та її соборність вічні.»

Жоден урок, отриманий у боротьбі за краще майбутнє, не пройшов даремно, переконані громадяни сучасної України. Перемоги та поразки не розчинилися у невідомості. Вони стали підвалинами до фундаменту, на якому 24 серпня 1991-го року постала українська незалежність.

Іван Лобай, голова Бердичівської міської організації НРУ: «Хочеться усім нам побажати успіхів й добра... Щоб і День Соборності, і, власне, сама соборність були явищем вічним в історії нашого народу. І сьогодні, і у майбутньому ми не повинні переробляти історію. Вона була, є й буде такою, якою має бути. Переробляти ми маємо не її, а фальш.»

Питання єдності... Воно стояло у всі часи і в усі часи було непростим, говорить Василь Толочко. Саме можливість вперше реально відчути себе єдиною нацією, на думку секретаря Бердичівської міської ради, є головним набутком події, що 91 рік тому сталася на Софіївському майдані.

Василь Толочко, секретар Бердичівської міської ради: «Сьогодні у тієї молоді, яка зібралася тут навіть думки не виникає про те, що Україна може втратити єдність й незалежність. Молоде покоління виросло у новій державі, у новій незалежній Україні. Своє майбутнє поєднує лише з єдиною державою — єдиною, незалежною, соборною Україною.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0