Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичівський хірург Василь Припутницький: «Моє багатство –врятовані життя»

Time Додано: п'ятниця, 09 квіт. 2010, 06:00 ( більше 7 року назад )

Ця людина завжди вражала й вражає тих, хто хоча б раз із нею спілкувався, своєю активністю, завзятістю, порядністю й доброзичливістю. Можливо тому, багато хто, дивлячись на відомого бердичівського хірурга Василя Припутницького, не здогадується, що справив цей чоловік нещодавно не мало не багато – 80 років. Колеги, учні, керівники міста, артисти міського Палацу культури та навіть колишній головний медик країни прибули у гості до ювіляра, аби виказати тому свою шану.

Бердичівський хірург Василь Припутницький: «Моє багатство –врятовані життя»

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «Я думаю, дуже багато бердичівлян знають й люблять нашого ювіляра за те, що він зробив усе, аби вони мали міцне здоров’я, аби було продовження роду. Сьогодні у такий гарний день, коли ми говоримо про лікаря від Бога, хочеться сказати про нього й як про лікаря-наставника, який робить усе для того, щоб лікарська сім’я Бердичева і всієї України поповнювалася гарними фахівцями.»

Хірургія – це наче біг із перешкодами, кажуть місцеві ескулапи, одна лише є різниця: перешкоди тут виникають раз за разом, будь-де й будь-коли, такий вже організм людини. Визнаним майстром із долання воістину смертельно небезпечних перешкод вважається лікар Припутницький. Чому вважається? Та тому, що він й досі у лавах тих, хто рятує людям життя.

Анатолій Терефеєв, головний лікар Бердичівської ЦМЛ: «Те, що Припутницький створив у нашій лікарні цілу школу хірургів, ні для кого не є секретом. За великим рахунком до Василя Івановича у всіх нас є лише одна “претензія”: не дай Бог у Верховній Раді України дізналися б про те, що у такому поважному віці він ще успішно працює, то обов’язково збільшили б пенсійну межу.»

Ті, хто знає Василя Припутницького, знають й рецепт його молодості. Тут все просто, кажуть: на рахунку ювіляра понад 18 тисяч операцій, а отже – тисячі вдячних слів, потисків рук й поцілунків. Людська любов й повага дають йому сили та натхнення до праці.

Олександр Кононко, зав. хірургічним відділенням Бердичівської ЦМЛ: «Ви — дійсно мудра людина, яка завжди вміла розпізнати хворобу та прийняти мудре рішення — чи потрібна негайна операція, чи її треба відстрочити, чи взагалі відмінити. Ми — ваші учні — завжди училися у Вас мудрості й хірургічній тактиці.»

Скільком людям повернув здоров’я хірург Припутницький, у Бердичеві знають. А чи знають городяни, що якби не любов Василя Івановича до своєї матері, то височіти нині б країною спроектованим ним палацам та будинкам?

Василь Припутницький, лікар-хирург, ювіляр: «До медицини я потрапив на прохання матері: я здав документи до Львівського політеху на факультет архітектури. Через тиждень приїхав додому, а мати аж руками сплеснула: “Я ж лікаря хотіла”! Довелося їхати назад до Львову і переводити документи до тамтешнього медінституту. Було 6 іспитів — усіх їх я здав на “відмінно”.

А чи знають городяни, що й хірургом, власне, ювіляр став випадково? Коли акушер-гінеколог Припутницький прибув до першого свого місця роботи, то з’ясувалось, що фахівець за його спеціальністю вже існує, а ось місцевий хірург через хворобу випав із обойми. Так і стала операційна «персональним» кабінетом лікаря.

Те, що він вирішив присвятити себе медицині, Василеві Івановичу видалося замало: разом із дружиною – теж лікарем – вони долучили до справи рятування людського життя і трьох своїх дітей. Ювіляр пишається тим, що й вони, обравши особливу професію, намагаються вберегти та повернути людям найцінніше.

Василь Припутницький, лікар-хирург, ювіляр: «Це така професія, що якщо ти не маєш душі, не можеш контактувати з хворими, то треба йти звідси, аби не заважати іншим, бо люди одразу все відчувають. Нині ми повинні роз’яснювати людям, що й як. Не повинно у медицині існувати такої матеріалізації, яка є сьогодні. Окремо повинні співіснувати заклади платні і безкоштовні. Ми ще не перейшли до капіталізму і пам’ятаємо ті часи, коли людина була забезпечена усім необхідним.»

Василя Івановича Припутницького міцно тримає на ногах потужний набір генів. Кому про це знати, як не екс-міністру охорони здоров’я України Юрієві Спіженку? У Бердичеві колишній високопосадовець працював під керівництвом ювіляра, та школа, говорить, стала міцним фундаментом, на якому він зростав як фахівець.

Юрій Спіженко, доктор медичних наук, академік АМНУ: «Усе своє все своє життя, скільки живу, із прекрасним відчуттям згадую Бердичів, центральну лікарню, місцеву хірургію, колектив відділення. Завдяки цьому колективу і Вам, Василь Іванович, мені вдалося уникнути у житті дуже багатьох неприємностей: у час, коли я був практикуючим хірургом, мене уберіг Бог від наглих смертей. Це все завдяки Вашій школі.»

Він не був би відомим на весь Бердичів Припутницьким, якби не мав власного рецепту щасливого довголіття. Бути завжди молодим, успішним й потрібним людям і насправді не так вже й важко, каже ювіляр. Особисто він усе життя був байдужим до алкоголю та небайдужим до людей і професії, яку обрав. Як будь-який справжній лікар, він «згорав» на роботі, а вдома на нього завжди чекала по-справжньому любляча родина.

Василь Припутницький, лікар-хирург, ювіляр: «Завжди мої близькі співпереживали зі мною, завжди знали, які хворі знаходяться у лікарні. Така вже специфіка роботи хірурга... Нині теж саме я чую від своїх колег, дружини яких хвилюються за них, коли вони на операції. Складна то професія — хірург... До того ж оцінена вона державою не на належному рівні — зарплати медиків мають бути більш гідними. Лікарі не повинні чекати на подачку від пацієнта, а мати достойну зарплату і працювати, віддаючи себе роботі. Думаю, що колись воно так і буде.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0