Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
У суботу 8-го вересня у Бердичеві – Турнір Лонського!
Chatbox назар мазурець
:champion: :champion: :champion:
Time 19:07 - 07-09-2018
Вийшов із лазні – потрапив під машину
Chatbox Максим Семенюк
Это все тупое враньё ! Человек ...
Time 21:15 - 02-09-2018
Чи зникне 20 приміських маршрутів через складнощі у «Бердичівському АТП-11837»?..
Chatbox Василь Недзельськи...
ТИ ЧМО !!!
Time 00:23 - 23-08-2018
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичівські бібліотекарі згадали тих, хто поліг у боях за Україну

Time Додано: середа, 28 жовт. 2009, 06:00 ( майже 9 років назад )

Вже у шістдесят п’яте наприкінці жовтня Україна згадує тих, хто у часи Великої Вітчизняної війни поліг за її визволення. У ці дні ветеранів та учасників бойових дій вшановують і у Бердичеві. Про події жовтня 44-го обов’язково повинні знати юні мешканці міста, вважають працівники міської бібліотеки для дітей. Щорічно до цього свята вони влаштовують літературно-тематичні вечори.

Бердичівські бібліотекарі згадали тих, хто поліг у боях за Україну

Валентина Петрухіна, заступник директора МЦБС з роботи із дітьми: «Метою цього заходу ми ставили виховання у наших дітях почуття патріотизму, любові до Батьківщини і незалежності України. Крім того, хотілося б, аби діти шанобливо ставилися до старшого покоління... Діти повинні прожити разом із ними усі ті події, що відбувалися на Україні у 1941-45 рр.»

Трикольоровим бачать день 28-го жовтня бердичівські бібліотекарі: червоний — колір крові, що нею полито кожен клаптик української землі, червоно-жовтий — колір осіннього саду — символізує солдатські сни. А третій колір — то колір вдовиних хусток.

Степану Лівінському та Анатолію Рибаку вдалося не тільки вижити у тій страшній війні, але й щодня карати фашистів за їхній злочин. Одного разу Степану Лівінському довелося у складі бригади десантників стримувати натиск тисячної армії німецьких танків.

Степан Лівінський, Почесний громадянин Бердичева, визволитель міста: “Проявляя невиданное мужество и героизм, наши воины стали неподвижной стеной и втечение месяца танки были сожжены, а армия уничтожена.”

Разом із дванадцятьма курсантами одеської військової школи на борт крейсера “Червона Україна” потрапив і Анатолій Рибак. Учасник війни згадує, як вони не раз з води прикривали піхоту.

Анатолій Рибак, учасник Великої Вітчизняної війни: “Командувач Одеським оборонним центром попросив капітана нашого корабля піддати вогню. Наш крейсер випустив по німцях понад 800 снарядів. Ми відігнали ворога на 40-50 км. і наші війська пішли берегом на Миколаїв, Херсон, Запоріжжя і далі на Крим.”

Чим менше залишається свідків важких битв, говорять учасники вечора, тим яснішою повинна бути пам’ять про загиблих та більшою — турбота про тих, хто живий нині.

Юлія Мельничук, учасниця літературного вечора: “Якщо люди пам’ятатимуть минуле, то у майбутньому будуть уквітчуватися села, міста й усе живе на Землі.”

Важко переживали смерть своїх синів та доньок матері. Минали роки, а втрати все пронизували їхні серця нестерпним болем. Разом із матерями сумувала й сумує за тими, хто пішов із життя у часи Великої Вітчизняної Україна. 65 років минуло, як радянські війська вичавили з її території останнього фашиста, а вона й досі голосить за загиблими героями невимовною тугою.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0