Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичівські бібліотекарі згадали тих, хто поліг у боях за Україну

Time Додано: середа, 28 жовт. 2009, 06:00 ( майже 8 років назад )

Вже у шістдесят п’яте наприкінці жовтня Україна згадує тих, хто у часи Великої Вітчизняної війни поліг за її визволення. У ці дні ветеранів та учасників бойових дій вшановують і у Бердичеві. Про події жовтня 44-го обов’язково повинні знати юні мешканці міста, вважають працівники міської бібліотеки для дітей. Щорічно до цього свята вони влаштовують літературно-тематичні вечори.

Бердичівські бібліотекарі згадали тих, хто поліг у боях за Україну

Валентина Петрухіна, заступник директора МЦБС з роботи із дітьми: «Метою цього заходу ми ставили виховання у наших дітях почуття патріотизму, любові до Батьківщини і незалежності України. Крім того, хотілося б, аби діти шанобливо ставилися до старшого покоління... Діти повинні прожити разом із ними усі ті події, що відбувалися на Україні у 1941-45 рр.»

Трикольоровим бачать день 28-го жовтня бердичівські бібліотекарі: червоний — колір крові, що нею полито кожен клаптик української землі, червоно-жовтий — колір осіннього саду — символізує солдатські сни. А третій колір — то колір вдовиних хусток.

Степану Лівінському та Анатолію Рибаку вдалося не тільки вижити у тій страшній війні, але й щодня карати фашистів за їхній злочин. Одного разу Степану Лівінському довелося у складі бригади десантників стримувати натиск тисячної армії німецьких танків.

Степан Лівінський, Почесний громадянин Бердичева, визволитель міста: “Проявляя невиданное мужество и героизм, наши воины стали неподвижной стеной и втечение месяца танки были сожжены, а армия уничтожена.”

Разом із дванадцятьма курсантами одеської військової школи на борт крейсера “Червона Україна” потрапив і Анатолій Рибак. Учасник війни згадує, як вони не раз з води прикривали піхоту.

Анатолій Рибак, учасник Великої Вітчизняної війни: “Командувач Одеським оборонним центром попросив капітана нашого корабля піддати вогню. Наш крейсер випустив по німцях понад 800 снарядів. Ми відігнали ворога на 40-50 км. і наші війська пішли берегом на Миколаїв, Херсон, Запоріжжя і далі на Крим.”

Чим менше залишається свідків важких битв, говорять учасники вечора, тим яснішою повинна бути пам’ять про загиблих та більшою — турбота про тих, хто живий нині.

Юлія Мельничук, учасниця літературного вечора: “Якщо люди пам’ятатимуть минуле, то у майбутньому будуть уквітчуватися села, міста й усе живе на Землі.”

Важко переживали смерть своїх синів та доньок матері. Минали роки, а втрати все пронизували їхні серця нестерпним болем. Разом із матерями сумувала й сумує за тими, хто пішов із життя у часи Великої Вітчизняної Україна. 65 років минуло, як радянські війська вичавили з її території останнього фашиста, а вона й досі голосить за загиблими героями невимовною тугою.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш





Chatbubbles Коментарів: 0