Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Larisa Gzhibovets...
а что вместо "спасибо" Василий ...
Time 17:47 - 03-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Виктория Кучерявая
Чудовий репортаж! Дякую!
Time 22:21 - 02-08-2018
Хто має і не має права на отримання субсидії?
Chatbox Yadviga Melnik
Відносно осіб що знаходяться за ...
Time 21:56 - 27-07-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичівлянин Василь Комаров відзначив 103-й день народження

Time Додано: середа, 20 січ. 2010, 06:00 ( більше 8 року назад )

Бердичівлянин Василь Комаров відзначив 103-й день народження. Він - один із восьми довгожителів міста, котрі перетнули віковий рубіж. За плечима іменинника — 50 років трудової діяльності, вісімнадцять з яких Василь Дмитрович присвятив роботі у галузі транспорту. Родом чоловік із села, що у Московській області, тож змалку дізнався, що таке праця селянина. Особливо важко стало, коли родина залишилась без батька, розповідає іменинник. Протягом шести років перебував на керівних посадах у сільській раді, вів активну громадську діяльність. У 1943-му році Василя Комарова призвали до армії, бойові стежини привели його на Україну. Спочатку жив у Харкові, а коли досягнув поважного віку, донька Надія забрала батька до себе в Бердичів. Жінка розповідає, що Василь Дмитрович усе життя був вимогливим і до себе, і до інших. У 90 ще по гриби до лісу ходив, а на сто першому році зламав стегно і нині не може самостійно пересуватися. Проблеми зі здоров’ям — ось що найбільше засмучує іменинника.

Бердичівлянин Василь Комаров відзначив 103-й день народження

Василь Комаров, іменинник: «Жизнь проходит в болезнях. Я не вижу — это плохо, руки трусятся — тоже плохо. Сама старость — вещь не страшная, при отсутствии болезней она не так ужасна, как некоторые о ней думают. Иной раз хочется встать и идти, а не выходит, или в руки что-нибудь взять — тоже не получается».

Чоловік виростив двох дітей, трьох внуків і двох правнуків. Їхня турбота, каже, допомагає жити, рідні зичать дідусеві здоров’я і тільки здоров’я.

Надія Царапаєва, донька іменинника: «Я хочу еще побыть дочкой, хочу ощущать себя ребенком, хотя мне уже тоже скоро 60 лет. Очень хочу, чтобы мой папа еще долго жил, чтобы мы его не огорчали. Мы не всегда бываем к нему внимательны. Случается, после работы прихожу, с детьми проблемы, особо и разговаривать не хочется».

Після ста років кожен день — то ювілей, вважає міський голова. Василь Мазур привітав свого тезку зі святом. Якщо в родині є такі люди, вони стають для неї своєрідним оберегом. І в тому, що місто має довгожителів, велика заслуга рідних.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: «В кожній родині, де батька чи матір люблять і допомагають їм у такий складний час, живуть довго. Основа — це сім’я, і де є нормальне виховання дітей, там є гарне продовження. Де гарна сім’я, там є довгожителі».

Найстаршому бердичівлянину цього року виповниться 108. Тож Василю Дмитровичу ще є на кого рівнятися.

Автор: Інна Покотилюк

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0