Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
У суботу 8-го вересня у Бердичеві – Турнір Лонського!
Chatbox назар мазурець
:champion: :champion: :champion:
Time 19:07 - 07-09-2018
Вийшов із лазні – потрапив під машину
Chatbox Максим Семенюк
Это все тупое враньё ! Человек ...
Time 21:15 - 02-09-2018
Чи зникне 20 приміських маршрутів через складнощі у «Бердичівському АТП-11837»?..
Chatbox Василь Недзельськи...
ТИ ЧМО !!!
Time 00:23 - 23-08-2018
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Time Додано: субота, 27 лист. 2010, 06:00 ( майже 8 років назад )

Бердичів згадував своїх співвітчизників, які померли від голоду у 1932-33 роках… Безприкладним трагізмом приголомшує людство страшна смерть мільйонів українців, які пішли на той світ не через війну чи природні катаклізми, а через рішення всього на всього кількох осіб. Чоловіки й жінки, старі, молоді й зовсім юні… Їхні душі закликають лише до одного – нинішнє покоління громадян України повинно знати правду про те, що творилося на початку 30-х.

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: «Про ту страшну сторінку нашої історії говорять зараз багато: одні — щоб розповісти про наболіле, бо самі були очевидцями трагедії інші — щоб зберегти втрачені сторінки нашої історії, про які раніше пригадати не наважувалися. Сьогоднішній день — це не конкретна історична дата: цього дня люди хлібосольної української землі просять у Бога прощення. Просять за своїх рідних, знайомих і незнайомих, бо голодна смерть не питала тоді ані паспортів, ані національностей.»

Хтось цього дня прийде на мітинг-реквієм, хтось – запалить свічу у себе вдома, хтось – молитиметься у Божому храмі. Головне – не забувати. Тоді – у 32-33-му – над ними не ставили хрестів, лити сльози над їхніми тілами у близьких не було сил та й близьких у декого вже не було. Тож ті, хто живе нині, може заспокоїти душі невинно померлих тим, що у серцях прийдешніх поколінь завжди знаходитиметься місце, де зберігатиметься пам’ять про Голодомор. Вмерти цій пам’яті не дадуть людська совість і спогади очевидців трагедії.

Спогади Костянтина Басюка: «... їли, що довелося: гнилу картоплю, лушпайки, ловили в озері черепашок, розколювали панцир і робили якісь страви. У той час померло дуже багато народу. У селі не можна було — всюди були трупи... Сам бачив, як їх закидували у загальну яму. Поодинці не ховали.»

Навряд чи можна описати у піснях й віршах горе щедрої та багатої на врожаї землі, що ховала у собі тисячі й тисячі синів та доньок, заморених голодом. Це вони, мабуть, ллється з рядків, проросли на полях житом і пшеницею, аби ніколи народ український не пізнав страшної голодної муки.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0