Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
ДТП на пішохідному переході: не розминулись дві автівки
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Турнір «за власним бажанням» ініціювали у Бердичеві активісти організацій людей з інвалідністю
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Коли «дерево» дорівнює «чарівність»: у Бердичеві «виставилася» творча трійка Земнухов-Ковальчук-Вахніцький
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Бердичів провів XІ матчеву зустріч з боксу пам’яті М. Самойлова
Chatbox Стас Перковский
Наймолодший вихованець із Берди ...
Time 16:37 - 03-12-2018
Паління - попередня причина пожежі у будинку по вул. Шевченка
Chatbox Укроп Укропович
Коли мешканці будинків «б"ють в ...
Time 09:10 - 03-12-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Time Додано: субота, 27 лист. 2010, 06:00 ( близько 8 року назад )

Бердичів згадував своїх співвітчизників, які померли від голоду у 1932-33 роках… Безприкладним трагізмом приголомшує людство страшна смерть мільйонів українців, які пішли на той світ не через війну чи природні катаклізми, а через рішення всього на всього кількох осіб. Чоловіки й жінки, старі, молоді й зовсім юні… Їхні душі закликають лише до одного – нинішнє покоління громадян України повинно знати правду про те, що творилося на початку 30-х.

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: «Про ту страшну сторінку нашої історії говорять зараз багато: одні — щоб розповісти про наболіле, бо самі були очевидцями трагедії інші — щоб зберегти втрачені сторінки нашої історії, про які раніше пригадати не наважувалися. Сьогоднішній день — це не конкретна історична дата: цього дня люди хлібосольної української землі просять у Бога прощення. Просять за своїх рідних, знайомих і незнайомих, бо голодна смерть не питала тоді ані паспортів, ані національностей.»

Хтось цього дня прийде на мітинг-реквієм, хтось – запалить свічу у себе вдома, хтось – молитиметься у Божому храмі. Головне – не забувати. Тоді – у 32-33-му – над ними не ставили хрестів, лити сльози над їхніми тілами у близьких не було сил та й близьких у декого вже не було. Тож ті, хто живе нині, може заспокоїти душі невинно померлих тим, що у серцях прийдешніх поколінь завжди знаходитиметься місце, де зберігатиметься пам’ять про Голодомор. Вмерти цій пам’яті не дадуть людська совість і спогади очевидців трагедії.

Спогади Костянтина Басюка: «... їли, що довелося: гнилу картоплю, лушпайки, ловили в озері черепашок, розколювали панцир і робили якісь страви. У той час померло дуже багато народу. У селі не можна було — всюди були трупи... Сам бачив, як їх закидували у загальну яму. Поодинці не ховали.»

Навряд чи можна описати у піснях й віршах горе щедрої та багатої на врожаї землі, що ховала у собі тисячі й тисячі синів та доньок, заморених голодом. Це вони, мабуть, ллється з рядків, проросли на полях житом і пшеницею, аби ніколи народ український не пізнав страшної голодної муки.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0