Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Найвищий дар людини – рідна мова!
Chatbox Михайло Пасічник
Ось яка національно свідома мол ...
Time 07:27 - 22-02-2018
Лікарі «Швидкої» просять підтримати петицію
Chatbox Viktor Bessalitsk...
Посилання:
Time 19:37 - 21-02-2018
Лікарі «Швидкої» просять підтримати петицію
Chatbox Ирина Марковская
Скиньте посилання будь ласка.
Time 20:01 - 19-02-2018
ДТП на Європейській: 20-літній кермувальник ВМW із розгону «влетів» в Арку
Chatbox Світлана Матковськ...
Діма ти вопше гоніш що ти робиш дурачок
Time 21:26 - 07-02-2018
Вбивство у Бердичеві: у загибелі жінки підозрюють її чоловіка
Chatbox Али Каддафи
:shame: Смертной кары не будет, ...
Time 12:03 - 23-01-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Time Додано: субота, 27 лист. 2010, 06:00 ( близько 7 року назад )

Бердичів згадував своїх співвітчизників, які померли від голоду у 1932-33 роках… Безприкладним трагізмом приголомшує людство страшна смерть мільйонів українців, які пішли на той світ не через війну чи природні катаклізми, а через рішення всього на всього кількох осіб. Чоловіки й жінки, старі, молоді й зовсім юні… Їхні душі закликають лише до одного – нинішнє покоління громадян України повинно знати правду про те, що творилося на початку 30-х.

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: «Про ту страшну сторінку нашої історії говорять зараз багато: одні — щоб розповісти про наболіле, бо самі були очевидцями трагедії інші — щоб зберегти втрачені сторінки нашої історії, про які раніше пригадати не наважувалися. Сьогоднішній день — це не конкретна історична дата: цього дня люди хлібосольної української землі просять у Бога прощення. Просять за своїх рідних, знайомих і незнайомих, бо голодна смерть не питала тоді ані паспортів, ані національностей.»

Хтось цього дня прийде на мітинг-реквієм, хтось – запалить свічу у себе вдома, хтось – молитиметься у Божому храмі. Головне – не забувати. Тоді – у 32-33-му – над ними не ставили хрестів, лити сльози над їхніми тілами у близьких не було сил та й близьких у декого вже не було. Тож ті, хто живе нині, може заспокоїти душі невинно померлих тим, що у серцях прийдешніх поколінь завжди знаходитиметься місце, де зберігатиметься пам’ять про Голодомор. Вмерти цій пам’яті не дадуть людська совість і спогади очевидців трагедії.

Спогади Костянтина Басюка: «... їли, що довелося: гнилу картоплю, лушпайки, ловили в озері черепашок, розколювали панцир і робили якісь страви. У той час померло дуже багато народу. У селі не можна було — всюди були трупи... Сам бачив, як їх закидували у загальну яму. Поодинці не ховали.»

Навряд чи можна описати у піснях й віршах горе щедрої та багатої на врожаї землі, що ховала у собі тисячі й тисячі синів та доньок, заморених голодом. Це вони, мабуть, ллється з рядків, проросли на полях житом і пшеницею, аби ніколи народ український не пізнав страшної голодної муки.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0