Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Time Додано: субота, 27 лист. 2010, 06:00 ( майже 7 років назад )

Бердичів згадував своїх співвітчизників, які померли від голоду у 1932-33 роках… Безприкладним трагізмом приголомшує людство страшна смерть мільйонів українців, які пішли на той світ не через війну чи природні катаклізми, а через рішення всього на всього кількох осіб. Чоловіки й жінки, старі, молоді й зовсім юні… Їхні душі закликають лише до одного – нинішнє покоління громадян України повинно знати правду про те, що творилося на початку 30-х.

Бердичів вклонився пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: «Про ту страшну сторінку нашої історії говорять зараз багато: одні — щоб розповісти про наболіле, бо самі були очевидцями трагедії інші — щоб зберегти втрачені сторінки нашої історії, про які раніше пригадати не наважувалися. Сьогоднішній день — це не конкретна історична дата: цього дня люди хлібосольної української землі просять у Бога прощення. Просять за своїх рідних, знайомих і незнайомих, бо голодна смерть не питала тоді ані паспортів, ані національностей.»

Хтось цього дня прийде на мітинг-реквієм, хтось – запалить свічу у себе вдома, хтось – молитиметься у Божому храмі. Головне – не забувати. Тоді – у 32-33-му – над ними не ставили хрестів, лити сльози над їхніми тілами у близьких не було сил та й близьких у декого вже не було. Тож ті, хто живе нині, може заспокоїти душі невинно померлих тим, що у серцях прийдешніх поколінь завжди знаходитиметься місце, де зберігатиметься пам’ять про Голодомор. Вмерти цій пам’яті не дадуть людська совість і спогади очевидців трагедії.

Спогади Костянтина Басюка: «... їли, що довелося: гнилу картоплю, лушпайки, ловили в озері черепашок, розколювали панцир і робили якісь страви. У той час померло дуже багато народу. У селі не можна було — всюди були трупи... Сам бачив, як їх закидували у загальну яму. Поодинці не ховали.»

Навряд чи можна описати у піснях й віршах горе щедрої та багатої на врожаї землі, що ховала у собі тисячі й тисячі синів та доньок, заморених голодом. Це вони, мабуть, ллється з рядків, проросли на полях житом і пшеницею, аби ніколи народ український не пізнав страшної голодної муки.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0