Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Тренер із важкої атлетики Людмила Гвіздон: «Головне – здоров’я та позитив. Будуть вони – буде результат»
Chatbox Olena Kovzun
Дякуємо за плідну працю, за від ...
Time 21:15 - 01-02-2019
ДТП на пішохідному переході: не розминулись дві автівки
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Турнір «за власним бажанням» ініціювали у Бердичеві активісти організацій людей з інвалідністю
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Коли «дерево» дорівнює «чарівність»: у Бердичеві «виставилася» творча трійка Земнухов-Ковальчук-Вахніцький
Chatbox Andrey Pereuda
https://e-dem.in.ua/berdychiv/P ...
Time 21:30 - 09-12-2018
Бердичів провів XІ матчеву зустріч з боксу пам’яті М. Самойлова
Chatbox Стас Перковский
Наймолодший вихованець із Берди ...
Time 16:37 - 03-12-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Бердичів попрощався із двома загиблими на сході військовими: Олександром Пителем та Олексанром Венгером

Time Додано: неділя, 01 лют. 2015, 06:00 ( близько 4 року назад )

Бердичів попрощався із військовими Олександром Пителем та Олександром Венгером, котрі загинули на сході України. У Бердичеві шляхи двох героїв перетнулися. Не одну тисячу містян зібрав 30-ий гарнізонний будинок офіцерів. Військові, пенсіонери, діти, рідні та просто небайдужі містяни прийшли провести двох героїв у останню путь.

Бердичів попрощався із двома загиблими на сході військовими: Олександром Пителем та Олексанром Венгером

Василь Мазур, міський голова: «Сьогодні ми зібралися, щоб попрощатися із нашими героями, з нашими земляками, з нашими захисниками Вітчизни, з двома Олександрами, які віддали свої життя за нашу державу, за всіх нас. Два Олександри хотіли мирного життя, хотіли жити, працювати, але коли над країною нависла загроза, пішли її захищати і віддали найдорожче – своє життя».

Олександр Питель, 83-го року народження, родом із c. Хмелище Бердичівського району. Призваний на військову службу у серпні, чоловік бачив себе тільки десантником, що й обрав для себе. Служив у 90-му батальйоні 81-ої бригади рядовим. Лишилася у Олександра дружина Юлія, яка чекає на дитину від нього. Матір військового Людмила ховає уже другого сина: перший пішов із життя через хворобу, другий – через війну. За словами сусідів, Олександр раніше був поранений, однак втік з госпіталю до побратимів на український фронт, де й загинув 20-го січня у районі Донецького аеропорту.

Тетяна Еверт, класний керівник Олександра Пителя до 9-го класу у ЗОШ № 6: «Мільярди сльозин вилило це небо, а в голові пульсувала тільки одна думка: це якесь божевілля, такого не може бути, щоб наші діти, учні гинули сьогодні. Поки ті, що при постах, чинах, що можуть вирішити якісь питання, думають, що і як зробити, наші хлопці не міркують, вони знають, що це – наша Україна, наша Батьківщина і що тільки вони можуть захистити її».

Представник 95-ої бригади: «Хлопці зробили дуже великий внесок. Коли б ми там не стояли, вони були би тут. Це я вам говорю як людина, яка бачила на свої очі, що вони там роблять».

Олександр Венгер, 1969-го року народження, був старшиною у 54-му розвідбатальйоні в Новограді-Волинському. Чоловік родом із Бердичева. Навчався у 10-ій школі та в ПТУ № 4. За радянських часів служив у Вірменії та Азербаджані. Женя і Вадим – два сини героя. Лишилася у чоловіка і дружина Лариса, мама Ніна, та онуки Поліна і Кирило. Повернутися до яких військовому не судилося: у Артемівському районі, неподалік від Дебальцево, у Санжарівці чоловік загинув 25-го січня. Четверо Олександрових товаришів по зброї, які їхали на похорон до Бердичева, потрапили під обстріл «градів», у результаті якого одному із них поранило руку. Через це чоловік не зміг попрощатися із товаришем. За словами військових, загиблий був снайпером. Втім, вправність і навички не врятували йому життя: військовослужбовець загинув від кулі снайпера.

Представник 54-го розвід батальйону: «Ми втратили не просто друга, ми втратили брата, який не побоявся навіть танків і не відступив назад. Вони стояли до останнього… Ми ніколи тебе, брате, не забудемо! Слава Україні!»

Родинам обох загиблих військовослужбовців місцева влада надала грошову допомогу, у сумі 50 тисяч гривень кожній. Воїн-десантник та воїн-розвідник житимуть у серцях людей доти, доки про них пам’ятатимуть. Адже, на переконання їхніх побратимів, герої – не вмирають.

Василь Мазур, міський голова: «У вас непоправна втрата, загинули ваші рідні. Всі ми зібралися, щоб висловити вам співчуття».

Андрій Маліновський, командир 26 бригади: «Воїни-артилеристи розділяють ту біль втрати наших побратимів, героїв. І ми не ховаємо їх приховано. Ми говоримо про них як про героїв, не так як російська нечисть, що топче нашу землю і вбиває наших хлопців. З початку війни воїни-артилеристи 26 бригади знищували цих нелюдей і будуть продовжувати це робити до тих пір, доки остання нелюдь не покине нашу землю. Ми зробимо все для того».

Коридор шани вулицями міста зібрав сотні людей з прапорами України. Бердичів провів своїх воїнів у останню путь.

Поховали Олександра Пителя на малій батьківщині у селі Хмелищі. Церемонія поховання Олександра Венгера відбувалася у Гришківцях.

Автор: Юлія Моцна,

Оператор: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0