Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
У суботу 8-го вересня у Бердичеві – Турнір Лонського!
Chatbox назар мазурець
:champion: :champion: :champion:
Time 19:07 - 07-09-2018
Вийшов із лазні – потрапив під машину
Chatbox Максим Семенюк
Это все тупое враньё ! Человек ...
Time 21:15 - 02-09-2018
Чи зникне 20 приміських маршрутів через складнощі у «Бердичівському АТП-11837»?..
Chatbox Василь Недзельськи...
ТИ ЧМО !!!
Time 00:23 - 23-08-2018
«Наш піт береже піхоти кров»: 26-а артбригада презентувала збірку поезій
Chatbox Сергій Ярошовець
Вона приходить, коли їй забагне ...
Time 22:38 - 15-08-2018
«Прибрався уранці – прибери свою планету…»
Chatbox Олена Лук'янюк
Так, на жаль, не все умістив сю ...
Time 19:34 - 03-08-2018
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

Ансамбль «Вінець»: «прозора та чесна творчість», що йде від коріння українського народу

Time Додано: вівторок, 30 вер. 2008, 06:00 ( майже 10 років назад )

Яскраві мотиви прадавнього співу та неповторне злиття голосів… У поєднанні зі старовинним одягом все це – невід’ємні складові того, що мистецтвознавці називають автентикою. Автентичний спів – прозорий і незвично чесний, сходяться на думці як фахівці, так і шанувальники ранньотрадиційної музики. Те прекрасне, що йде від самого коріння українського народу та чого ще не встиг торкнутися практичний розум сучасної людини. У Бердичеві цю самобутню культуру у «живому» звучанні дарує людям зразковий фольклорний ансамбль «Вінець» (БДТ ім. О.Разумкова). Голоси цих дівчат та їхнього керівника Лариси Куліченко знають та люблять по всій Україні. Глядачі зізнаються, навіть у людини, народженої в місті, від їхнього співу у душі прокидається щось призабуте й хвилююче.

Ансамбль «Вінець»: «прозора та чесна творчість», що йде від коріння українського народу

Не перший рік учасників «Вінця» пов’язує дружба з народною артисткою України Ніною Матвієнко. Результатами таких відносин є запрошення бердичівлянок на конкурси та фестивалі, які проходять за її сприяння. Дівчата розповідають: на останньому з таких, що на початку вересня пройшов у Києві, уславлена співачка, представляючи «Вінець», промовила: «Це – мій Бердичів». На І-му Всеукраїнському дитячому фольклорному фестивалі вихованки Лариси Куліченко були єдиними представниками Житомирщини. Захід виявився цікавим з усіх боків, кажуть учасниці ансамблю, починаючи з назви – невідомого для багатьох слова «Орелі», яке означає маленьку дитячу колиску.

Лариса Куліченко керівник зразкового фольклорного ансамблю «Вінець» (БДТ ім. О.Разумкова): “Не на одному такому фестивалі ми були... Та цей — був заявлений саме як дитячий, і організований заради дітей. Жодного разу за 2 доби ніхто з дівчат не запитав мене, коли ми поїдемо додому. Діти були зайняті дійсно цікавими справами: брали участь у майстер-класах з ткацтва, гончарства, з ліплення глиняної іграшки, створенні ляльок із кукурудзи. Найцікавіше було те, що все це вони могли робити власними руками.”

Ольга Бондарчук учасниця зразкового фольклорного ансамблю «Вінець» (БДТ ім. О.Разумкова): “На фестивалі, окрім співів, я отримала змогу навчитися ткати, створювати ляльки-мотанки. Мені дуже сподобалося ткати. Спочатку я боялася, що не вийде, але трохи згодом не могла відірватися.”

В Олени Круглікової про «Орелі» свої спогади. До останнього вона вагалася, їхати до Києва чи ні.

Олена Круглікова учасниця зразкового фольклорного ансамблю «Вінець» (БДТ ім. О.Разумкова): “В той день у мене був день народження, але я все одно поїхала до Києва. Мені подарували величезного торта, і, окрім друзів, до свята приєдналася якась бездомна бідна кицька, яка також поласувала солоденьким. Наступний свій день народження я також хотіла б провести у Києві.”

Лариса Куліченко керівник зразкового фольклорного ансамблю «Вінець» (БДТ ім. О.Разумкова): “Із задоволенням відзначу: ми сподобалися глядачам, а глядачі — нам. Від таких фестивалів ми отримуємо не просто задоволення — ми отримуємо велику користь. Тому дуже хотілося б подякувати спонсорам, які надали нам не тільки фінансову, а й, що не менш важливо, моральну підтримку. Дякую міському осередку Компартії України, Бердичівській ковбасній фабриці, ПП Коломійцю, ПП Кухаренку, службі радіотаксі “Лотос”. Найбільше нам допомогли міський голова Василь Мазур та його заступник Іван Демусь.”

Окрім теплих відгуків глядачів та організаторів фестивалю, вихованки «Вінця» отримали відзнаку за найкраще автентичне вбрання Полісся. Майже весь одяг зібраний Ларисою Куліченко по селах та містах України. Щось дарували, щось купувалося, розповідає керівник ансамблю. Найстарішій вишиванці, яку віднайшли у с. Гардишівка, 80 років. Ось фартух з Чуднівського району, демонструють дівчата, сорочка – з Козятинського, крайка (пояс) – з Народницького, коралі – з Київського. Чого не мають учасниці «Вінця», так це справжніх тканих спідниць. Де не шукали, все, кажуть, марно. Та якщо у вирішенні «спідничної» проблеми допомогти можуть, мабуть, лише прабабусині скрині, то у придбанні чобіток, яких також не вистачає в ансамблі, не обійтись без допомоги спонсорів.

Лариса Куліченко запрошує до свого колективу усіх хлопців та дівчат незалежно від слуху і голосу та запевняє: її діти неодмінно залишаться у «Вінці». Залишаться ті, у кому прокинеться народний голос, ті, хто одягаючи стареньке, іноді залатане, вбрання, не соромитимуться, а пишатимуться ним, ті, хто так само правдиво, як і нинішні учасники, зможуть представляти давню традиційну музику, котра зародилася у надрах української культури.

Автор: Олександр Єжель

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0