Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

75 річницю Голодомору відзначають у Бердичеві

Time Додано: середа, 19 лист. 2008, 06:00 ( близько 9 року назад )

Коли у 32 мільйони людей гинули голодною смертю, Емілії Войновій було 6 років. Жінка добре пам'ятає, як міцно за руку її тримала мама, коли вони попід залізницею ходили навідувати до лікарні батька. Після розмови двох чоловіків та боялася, щоб дочки не вкрали на м'ясо.

75 річницю Голодомору відзначають у Бердичеві

Емілія Войнова, свідок Голодомору 1932-33 рр.: “Один до другого каже: йдем, йдем. Потім одного з них я побачила на підводі зарізаного. На м'ясо”.

Маленькою Емілія Лук'янівна бачила голод на Варварівській вулиці, зараз Чапаєва. На городах визбирували геть усю лободу — на юшку. Лушпиння і декілька гнилих картоплин тоді було найсмачнішою стравою. Пам'ятає – урожай був непоганим, але куди все поділося? Вкрай важка ситуація із продовольством примусила людей виїжджати із Бердичева. Найбільша нестача хліба була у районі. Каральні загони забирали з домівок селян останні крихти хліба, аби виконати сталінський план хлібозаготівлі.

Емілія Войнова: “У мене була тітка Саша. Прийшла якось до нас, опухша. Сіла в кухні, а з неї тече вода”.

Григорія Малацая голод застав у селі Олексіївка під Нікополем. Мама довго не розповідала дітям, чому помер їхній батько. Лише потім зізналася - від голоду.

Григорій Малацай, свідок Голодомору 1932-33 рр.: “Мама працювала на заводі і отримувала 400 грамів хліба. 200 з'їдала, половину приносила нам. Ми чекали її з роботи, як Бога. Влітку їли ховрахів, синичок”

Така їжа не рятувала. Один добрий чоловік порадив малим Малацаям піти на базар до Нікополя, аби там їх підібрала міліція.

Григорій Малацай: “Три дні ходили, ніхто не взяв. Я всунув руку бабусі у кошик, вона закричала, прибігла міліція. Так нас забрали до притулку”

Вони і самі раді забути ті страшні роки, але пам'ять не зраджує. Свідки трагедії обурюються, коли з високих трибун говорять, що голоду не було.

Григорій Малацай: “Дивлюсь, у смітниках цілі батони лежать. Значить, горя не бачили і, не дай, Господь, щоб бачили. Це страх, коли людина голодною смертю помирає”.

Автор Юлія Крук

Камера Андрій Пеньківський





Chatbubbles Коментарів: 0