Архів новини

Chatbubbles Останні коментарі
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox :)
Дивно наші люди розуміють свобо ...
Time 00:30 - 05-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Татьяна
Для Директор школи (23.235.227. ...
Time 23:57 - 04-09-2017
Тротуарною плиткою вистеляють підхід до майбутньої дитячої поліклініки
Chatbox Вася Бакс
для Аноним (91.229.240.90) -моз ...
Time 22:45 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Батько
Погоджуюся з попереднім комента ...
Time 22:40 - 04-09-2017
Освітяни Бердичева готові крокувати у новий навчальний рік!
Chatbox Дядько
Моя дівчина,наразі дружина прац ...
Time 22:34 - 04-09-2017
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua



Золотий Сазан
Наша вода
Тут може бути Ваша реклама

Повідомлення

30 років тому через Бердичів пройшла естафета олімпійського вогню

Time Додано: субота, 24 лип. 2010, 06:00 ( більше 7 року назад )

Цьогоріч Олімпіаді-80 виповнилось 30. 19 липня 1980-го року на центральному стадіоні Москви відбулось урочисте відкриття XXII Олімпійських ігор, які тривали до 3-го серпня. Це було перше і останнє спортивне свято такого масштабу, що будь-коли мало місце у Радянському Союзі.

30 років тому через Бердичів пройшла естафета олімпійського вогню

Протягом понад чотирьох століть урочистим прологом ігор виступає біг факелоносців, котрі несуть вогонь з Олімпії до місця проведення змагань. У 80-му році на шляху до Москви естафета пройшла через Болгарію, Румунію, Буковину та Україну. 126 кілометрів цієї траси пролягли Житомирщиною - житичі перейняли олімпійський вогонь з рук вінничан поблизу Хажина.

Першим факелоносцем нашої області став депутат Верховної Ради УССР Анатолій Мельник, надалі факел несли бердичівські спортсмени. Усього 12 — за кількістю кілометрів траси від Хажина до Гришковець. Шлях пролягав вулицями Котовського, Свердлова та Леніна.

У факелоносці обирали активних, відданих спортові людей, котрі вдало виступали на змаганнях за місто, область, країну. Напередодні 10 липня, коли вогонь мав дістатися Житомирщини, у Бердичеві зібрали близько 200 кандидатів з усієї області.

Олексій Поляничко, факелоносець Олімпіади-80: “Этот день запомнился навсегда, когда нас, спортсменов с Житомирской области, вызвали на кожзавод и стали там проверять. Осматривали тело, чтоб не было татуировок, все ли нормально с организмом, и каждому дали заключение, кто может бежать, а кто нет».

Анатолій Кривушин, факелоносець Олімпіади-80: “Медицинский осмотр проходили, как будто нас собирались в космос запустить. Во дворе горбольницы, где кардиограмму берут, нас заставляли по кругу пробежать и потом цепляли датчики. Те ничего не показывали: настолько ребята тренированными были, их организм за 1-2 минуты восстанавливался».

Не вчили, як бігати: спортсмени це і так уміють, проте нагадували, як поводитись. Треба було виглядати утіленням мужності і добропорядності. Олексію Поляничці на той момент було 43, він був найстаршим факелоносцем у Бердичеві, проте це, каже, труднощів йому не завдавало. Кандидат у майстри спорту з багатоборства ГТО бачив більші фізичні навантаження.

Олексій Поляничко, факелоносець Олімпіади-80: “Где-то за день-два нас разместили в гостинице «Дружба», мы там жили, питались. Кормили прекрасно, если в то время многого не хватало, то у нас на столах было все. 10 июля нас выстроили, раздали форму, расставили на этапы и еще раз напомнили, как себя вести и как бежать».

Олімпійську атрибутику Олексій Петрович ретельно зберігає, тому виглядає вона як 30 років тому. Навіть факел, якщо заправити газом, працюватиме. Форму виготовляла японська фірма, такої якості у Союзі не бачили, тому деякі спортсмени після олімпіади зносили свої гетри, майки, шорти і кросівки на повсякденних тренуваннях. Тим паче, що у той час спортивне вбрання взагалі було складно дістати, пригадує факелоносець Анатолій Кривушин.

У свої 62 чоловік і нині забігає на 9-й поверх швидше за ліфт, а 30 років тому, каже, був і лижником, і майстром спорту зі стрільби. “Прогресівському” електрику дістався третій етап естафети: від Елінгу до пам’ятника Котовському, тодішню атмосферу чоловік пам’ятає, наче це було вчора.

Анатолій Кривушин, факелоносець Олімпіади-80: “Подъехал микроавтобус, дверка открывается, спрашивают: кто факелоносец? Я увидел трех человек в темных очках и униформе, с автоматами. Дали мне факел, я проверил, или исправный. Потом я должен быть с поднятой рукой развернуться, как солдат через левое плечо, строевым шагом сделать три шага и только потом перейти на бег. Там, где я бежал, людей много не было, потом на Котовского их стало больше. Настроение было торжественное, приподнятое. На нас страх навевали, мол, и стрелять могут! Я когда факел получил, у меня даже руки немного дрожали!».

Кожного факелоносця супроводжував ескорт з двох чоловік, з ними слід було узгоджувати свій біг. У середньому, кілометровий етап долали за 3 хвилини. Позаду спортсменів рухались “олімпійські” автомобілі, машини “швидкої” і пожежних, та автобус, який підбирав факелоносців, котрі пройшли свій етап. Чим ближче було до центру міста, тим більшою ставала кількість глядачів. Вони стали свідками усунення надзвичайної ситуації.

Олексій Поляничко, факелоносець Олімпіади-80: “Я уже добегал до Детского мира, вдруг ко мне подъезжает машина, они заметили, что у меня факел горит не на полную мощность. И так мне его на ходу заменили».

Так Олексій успішно завершив свій етап, запаливши факел Олександра Полгородніка. 19-річного майстра спорту з легкої атлетики до площі Соборної супроводжував ескорт із 22 чоловік — за ліком олімпійських ігор. Факелоносці і дотепер залюбки зустрічаються, згадують події 30-річної давнини, гортаючи сторінки альбому з фотографіями.

Олександр Полгороднік, факелоносець Олімпіади-80: “Мечта каждого человека, который занимается спортом, это прикоснуться к олимпийскому движению на любом уровне. А нести олимпийский факел — это вообще словами не передать».

На площі Олександр запалив символічну чашу олімпійського вогню та передав естафету наступній спортсменці. Після цього на Соборній відбулось урочисте зібрання за участю громадськості міста та святковий концерт.

Вогонь тим часом мандрував далі, через Житомир і Коростишів до Києва. А через два дні, 18-го липня, естафета через Харківщину дісталась Москви, столиці Олімпійських ігор 1980-го року. Рух факелоносців завжди сприймається як символ великих надій, миру та дружби багатьох народів. А олімпійське ведмежа на листівках, марках і сувенірах завжди нагадуватиме про те, як одного разу наша велика колишня Батьківщина стала центром планети.

Автор: Інна Покотилюк

Камера: Віталій Сінєльніков





Chatbubbles Коментарів: 0